Акт I. Народження / Глава 4. Задум / Розділ 4. Право піти

Після слова про подобу Старший більше не дивився на Всесвіт так, як раніше.

Кожен світ здавався йому тепер не просто місцем, а випробуванням.

Кожен закон — не лише опорою, а й межею.

Кожна відстань — не лише простором, а й можливістю розлуки.

Він ще не боявся задуму.

Але вже бачив, що задум небезпечний.

— Якщо той, хто прийде, буде подібним до Тебе, — сказав він, — він захоче творити.

— Так.

— Якщо захоче творити, він зможе змінювати те, що отримає.

— Так.

— Якщо зможе змінювати, зможе й псувати.

— Так.

— Якщо зможе псувати, зможе зруйнувати дім.

Творець відповів:

— Дім не стає домом, доки в ньому неможливо щось розбити.

Старший не прийняв цієї відповіді відразу.

Вона була надто людською для світу, в якому людей ще не було.

— Ти дозволиш йому ламати?

— Я дозволю йому жити.

— Це одне й те саме?

— Для того, хто вчиться, часто так.

Молодший Син дивився на молодий світ унизу. Йому вже ввижалися сліди, яких там ще не було. Не тому, що він бачив майбутнє так, як Творець. А тому, що емпатія іноді відчуває біль раніше за подію.

— Він не знатиме, що робить, — сказав Молодший.

— Не завжди.

— І все одно наслідки будуть справжніми.

— Так.

— Це жорстоко.

Старший раптом глянув на брата.

Він очікував, що ці слова скаже сам.

Але їх сказав Молодший.

Творець довго мовчав.

Потім відповів:

— Несправжні наслідки створюють несправжню зрілість.

Молодший опустив погляд.

Старший відчув у цих словах щось, що не хотів приймати.

Бо воно було правдою.

— Отже, якщо він піде, — сказав Старший, — Ти не зупиниш?

— Я кликатиму.

— Але не зупиниш.

— Ні.

— Якщо він не почує?

— Я кликатиму далі.

— Якщо він скаже, що Тебе немає?

— Я не перестану бути його Отцем.

Старший замовк.

Молодший дивився на Творця з болем, який ще не мав імені.

— Ти даєш йому право піти, — сказав Старший.

— Так.

— І право не повернутися?

Творець не відповів одразу.

Навколо них рухалися світи. Жоден не сходив зі свого шляху. Жоден не міг відмовитися від орбіти. Жоден не міг сказати зорі: я більше не хочу кружляти довкола тебе.

Їхня вірність була законом.

Але не любов'ю.

— Право піти без права не повернутися, — сказав Творець, — було б лише довгим повідком.

Старший відчув холод у самій думці.

— Тоді Ти ризикуєш втратити його.

— Ні.

— Але ж він може не повернутися.

— Він може загубити Мене.

Творець подивився на порожній світ.

— Але Я не загублю його.

Молодший заплющив очі.

Він уже знав: якщо хтось загубиться, знайдеться інший, хто піде шукати.

Старший теж це відчув.

І вперше йому не захотілося ставити наступне питання.

Бо деякі відповіді починаються задовго до того, як хтось наважиться їх почути.