Глава 1. Діана

— Пане Корсак, ці звіти за квартал потребують вашого негайного підпису, якщо ми хочемо закрити тендер до вечора, — я вимовляю це чітко, ще до того, як важкі дубові двері кабінету встигають повністю відчинитися.

Мій голос звучить впевнено, хоча всередині все стискається від холоду. У папці, яку я притискаю до грудей, лежать не лише фінансові звіти. Там — наказ про реструктуризацію мого відділу. Простіше кажучи — моє скорочення. Я не збираюся влаштовувати істерику чи благати. Я підготувала три вагомі аргументи, чому моя посада критично важлива для компанії, і збираюся викласти їх одразу після підписання паперів.

Адріан навіть не піднімає голови. Він стоїть біля вікна, застебнутий на всі ґудзики свого бездоганного темно-синього піджака. Його спина — як кам’яна стіна, об яку розбиваються всі надії моїх колег. Він виглядає як втілення успіху, але я знаю, що за цим фасадом ховається людина, яка не прощає помилок. І яка чомусь останні два роки тримає мене на відстані витягнутої руки, хоча я — найкращий аналітик у його штаті.

— Ви запізнилися на три хвилини, Буря, — кидає він, не обертаючись. Його низький голос вібрує в повітрі, змушуючи мої пальці злегка здригнутися.

— Я чекала, поки юридичний відділ поставить свою візу. Це було доцільніше, ніж нести вам сирий документ, — спокійно відповідаю я, роблячи крімкий крок по кабінету.

Я знаю кожен міліметр цього офісу, але сьогодні повітря тут ніби густіше. Я дивлюся на його потилицю, на ідеально вкладене волосся, і відчуваю те саме знайоме, недоречне тяжіння. Він — мій бос. Він — людина, яка щойно підписала моє звільнення. Але коли він обертається, і його холодні очі зустрічаються з моїми, я на мить забуваю, як дихати.

— Кладіть на стіл, — коротко кидає він.

Я прискорюю крок, намагаючись зберегти ділову грацію. Але доля вирішує інакше. Носок мого човника чіпляється за ледь помітний вигин ворсистого килима. Світ раптово втрачає опору. Папери вилітають із рук, розлітаючись білими птахами, а я відчуваю, як неминуче лечу вперед — прямо на Адріана.

Я готуюся до удару, але замість твердої підлоги врізаюся в щось тепле і напрочуд міцне. Сильні руки перехоплюють мене за талію, ривком притискаючи до жорсткого чоловічого тіла. Мої долоні автоматично впираються в його груди, відчуваючи швидкий ритм серця під тонкою тканиною сорочки.

— Обережніше, Діано, — його дихання торкається моєї щоки. Він вперше називає мене на ім’я, а не за прізвищем.

Я піднімаю очі, збираючись вибачитися і відсторонитися, але звук дверей, що розчиняються за моєю спиною, змушує нас обох завмерти.

— Signore Corsak! Spero di не disturbare... — гучний, життєрадісний голос літнього італійця заповнює простір.

Я хочу вирватися, але пальці Адріана стискаються на моїй талії ще міцніше, не даючи мені поворухнутися ні на сантиметр. Він не відштовхує мене. Навпаки — він робить крок назад, тягнучи мене за собою, ніби ми щойно були посеред інтимної розмови.

— Сеньйоре Моретті, ви вчасно, — голос Адріана раптом стає теплим, майже світським. Він переходить на бездоганну італійську, але я продовжую розуміти кожне слово. — Пробачте за цю сцену. Моя наречена, Діана, трохи розхвилювалася. Ми саме обговорювали деталі нашої поїздки до заміського комплексу.

Моє серце пропускає удар. Наречена? Я дивлюся на нього, ніби в нього виросли роги, але Адріан лише злегка нахиляє голову і цілує мене в скроню. Це відчувається як удар струмом.

— Oh, che bella! — вигукує дружина італійця, сплескуючи в долоні. — Адріане, ви приховували таку красуню! Тепер ми точно розуміємо, чому ви так поспішали завершити справи.

Адріан нарешті відпускає мою талію, але лише для того, щоб переплести свої пальці з моїми. Його рука гаряча, владна. Він дивиться на мене зверху вниз — у цьому погляді немає ні краплі ніжності, лише холодний розрахунок і німий наказ: «Мовчи і грай».

— Пробачте нам, — усміхається він партнерам. — Діані потрібно кілька хвилин, щоб зібратися. Ми приєднаємося до вас у ресторані за п’ятнадцять хвилин.

Коли італійці, розсипаючись у компліментах, виходять, Адріан миттєво відпускає мою руку. Тепло зникає, залишаючи лише поколювання на шкірі. Він повертається до свого столу, ніби нічого не сталося, і піднімає з підлоги наказ про моє скорочення.

— Отже, Буря, — він дивиться на документ, а потім повільно розриває його навпіл. — Схоже, плани змінилися. Сідайте. Нам потрібно обговорити умови вашого нового контракту.

Я стою посеред кабінету, важко дихаючи. Робота, яку я так боялася втратити, щойно була врятована ціною моєї свободи.

— Ви з глузду з’їхали? — нарешті видавлюю я. — Яка наречена?

— Та, яка врятує мій контракт з Моретті, а натомість отримає посаду начальника відділу, — він піднімає очі, і в них спалахує небезпечний вогник. — Або та, яка вийде з цього кабінету просто зараз — без роботи і з вовчим квитком у всій будівельній галузі. Вибір за вами, Діано.

Ласкаво прошу до нової історії! Оновлення щодня о 19:00. 

Якщо вас зацікавив початок, додайте книгу в бібліотеку, щоб не загубити її. А також покладіть зірочку та напишіть своє враження у коментарях. Крім того, буду безмежно вдячна за підписку на мою сторінку. Так ви зможете дізнаватися новини про знижки, новинки та важливі події. 

З любов'ю ваша Лія