Умови контракту
ЕПІЛОГ
Минуло кілька місяців.
Офіс жив своїм звичним життям — зустрічі, проєкти, дедлайни.
Але між ними вже не було “як раніше”.
І не було повернення назад.
Вони більше не ховалися.
Просто навчилися бути обережними з тим, що вже стало очевидним для всіх.
— Ти знову затрималась, — сказав Максим якось увечері.
Тепер він не казав “ви”.
І це змінювало все.
— Ти теж, — відповіла Ярина, не піднімаючи очей від документів.
Він підійшов ближче.
Зупинився поруч.
Його присутність була відчутною навіть без дотику.
— Ми так і будемо сперечатись до ночі? — тихо спитав він.
— Це наш стиль, — вона ледь усміхнулась.
Він дивився на неї довше, ніж потрібно.
— Ти змінила цей офіс, — сказав він.
— Я?
— Так.
Пауза.
— І мене.
Ярина повільно відклала ручку.
— Це добре чи погано?
Він не одразу відповів.
А потім просто взяв її за руку.
Спокійно. Без поспіху.
— Це реально, — сказав він тихо.
Ярина подивилась на їхні руки.
І вперше не шукала правильних слів.
— Тоді давай без “майже” і “ніби”, — відповіла вона.
— Домовились.
І це вже не було початком історії.
Це було її продовженням.
#5363 в Любовні романи
#1448 в Жіночий роман
Відредаговано: 10.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
