Умови контракту
ЕПІЛОГ
Минуло кілька місяців.
Офіс жив своїм звичним життям - зустрічі, проєкти, дедлайни.
Але між ними вже не було “як раніше”.
І не було повернення назад.
Вони більше не ховалися.
Просто навчилися бути обережними з тим, що вже стало очевидним для всіх.
- Ти знову затрималась, - сказав Максим якось увечері.
Тепер він не казав “ви”.
І це змінювало все.
- Ти теж, - відповіла Ярина, не піднімаючи очей від документів.
Він підійшов ближче.
Зупинився поруч.
Його присутність була відчутною навіть без дотику.
- Ми так і будемо сперечатись до ночі? - тихо спитав він.
- Це наш стиль, - вона ледь усміхнулась.
Він дивився на неї довше, ніж потрібно.
- Ти змінила цей офіс, - сказав він.
- Я?
- Так.
Пауза.
- І мене.
Ярина повільно відклала ручку.
- Це добре чи погано?
Він не одразу відповів.
А потім просто взяв її за руку.
Спокійно. Без поспіху.
- Це реально, - сказав він тихо.
Ярина подивилась на їхні руки.
І вперше не шукала правильних слів.
- Тоді давай без “майже” і “ніби”, - відповіла вона.
- Домовились.
І це вже не було початком історії.
Це було її продовженням.
#4847 в Любовні романи
#1236 в Жіночий роман
Відредаговано: 10.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
