Після наради він не повернувся одразу до кабінету.
Ярина знайшла його там, де він завжди думав - біля вікна.
Місто за склом світилось холодними вогнями.
- Навіщо ви це зробили? - її голос був тихіший, ніж вона очікувала.
- Це був правильний варіант.
- Ні. Це був мій ризик.
Він повільно обернувся.
- Ви зробили свою роботу.
- Але відповідальність…
- Не завжди має лежати там, де легше її залишити.
Це прозвучало різкіше, ніж зазвичай.
Ярина мовчала кілька секунд.
- Ви мене захищаєте?
Пауза.
Довша, ніж мала б бути.
- Я вирішую проблеми, - відповів він нарешті.
- Це не відповідь.
Він подивився на неї довше.
І вперше в цьому погляді не було дистанції.
- Тоді ні.
Тиша стала іншою.
Небезпечно чесною.
Ярина зробила крок ближче.
- Чому тоді?
Він не відвів погляду.
- Бо ви не помилка.
І цього разу вона не знайшла, що відповісти.