Умови контракту
Глава 6
До кінця тижня Ярина вже перестала рахувати години, проведені в офісі.
Вони розмилися в один довгий робочий день — зустрічі, документи, різкі рішення, короткі погляди через стіл і постійне відчуття, що поруч із Максимом навіть повітря стає щільнішим.
Він не став м’якшим. Але став… іншим.
Менше наказів. Більше пауз.
І ці паузи чомусь були складнішими за будь-які слова.
— Ви не пішли додому знову, — сказав він якось пізно ввечері, не піднімаючи очей від ноутбука.
— Ви теж.
— Це не відповідь.
Ярина сперлась на спинку стільця.
— У вас дивна звичка — помічати інших і повністю ігнорувати себе.
Він повільно підняв погляд.
— Це професійна деформація.
— Або втеча.
Це слово зависло між ними.
Максим не одразу відповів.
Лише відкинувся на крісло і вперше за весь день виглядав не як керівник, а як людина, яка занадто довго тримає все під контролем.
— Ви завжди говорите те, що думаєте?
— Майже завжди.
— І це вам не шкодить?
— Поки що ні.
Він ледь усміхнувся.
— Поки що.
Тиша між ними цього разу не була напруженою. Вона була іншою — дивно спокійною, ніби щось у повітрі трохи змістилось.
#5363 в Любовні романи
#1448 в Жіночий роман
Відредаговано: 10.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
