Умови контракту
Глава 6
До кінця тижня Ярина вже перестала рахувати години, проведені в офісі.
Вони розмилися в один довгий робочий день - зустрічі, документи, різкі рішення, короткі погляди через стіл і постійне відчуття, що поруч із Максимом навіть повітря стає щільнішим.
Він не став м’якшим. Але став… іншим.
Менше наказів. Більше пауз.
І ці паузи чомусь були складнішими за будь-які слова.
- Ви не пішли додому знову, — сказав він якось пізно ввечері, не піднімаючи очей від ноутбука.
- Ви теж.
- Це не відповідь.
Ярина сперлась на спинку стільця.
- У вас дивна звичка - помічати інших і повністю ігнорувати себе.
Він повільно підняв погляд.
- Це професійна деформація.
- Або втеча.
Це слово зависло між ними.
Максим не одразу відповів.
Лише відкинувся на крісло і вперше за весь день виглядав не як керівник, а як людина, яка занадто довго тримає все під контролем.
- Ви завжди говорите те, що думаєте?
- Майже завжди.
- І це вам не шкодить?
- Поки що ні.
Він ледь усміхнувся.
- Поки що.
Тиша між ними цього разу не була напруженою. Вона була іншою — дивно спокійною, ніби щось у повітрі трохи змістилось.
#6092 в Любовні романи
#1508 в Жіночий роман
Відредаговано: 10.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
