28

(Ліка)

Після такого приниження я і помислити не могла, щоб погодитися на нову зустріч!

Але давайте буду чесною: перші пару днів після «новорічного динамо» від Богдана я, звичайно, була розлючена та ображена. Навіть не варто й казати, як різко я сприйняла його відмову та як мене це зачепило!

Але водночас із цим, бажання його побачити чомусь не зникало...

Я сушила волосся перед дзеркалом і хворобливо думала: ну чому я така тупа?

Чоловік абсолютно нахабним чином мене продинамив, і навіть більше — будь-якій людині неозброєним оком було б помітно, що він зробив це для того, щоб поставити мене на місце і дати зрозуміти, що не бажає йти на контакт. Але, незважаючи на це, мені все одно не вистачало його поруч!

Якісно пробісившись пару днів, уже на третій лють була не така яскрава. На четвертий день, скриплячи зубами, я мусила визнати, що абсолютно тупим та нікчемним чином вступила у залежні стосунки.

Так, Богдан не був у цьому винуватий, бо одразу попередив мене про умови. Та, схоже, моє поранене серце шукало якихось ліків і відчайдушно хотіло прив’язатися до когось.

Я сама не помітила, як воно обрало своїм об’єктом лікування Богдана, який зовсім цього не бажав.

І тепер я була між двох вогнів: з одного боку — зрада колишнього, яка вдарила по мені, а з іншого — нові хворобливі почуття до чоловіка, якому байдуже на мій внутрішній світ і який нічого від мене не хоче, окрім мого тіла.

Так, Ліко… Ти знову влипла.

А найгіршим у цьому всьому було те, що я знала майже достеменно: якщо він покличе мене, я, бризкаючи слиною від огиди до самої себе та тупаючи ногами від злості й образи, все одно поїду до нього.

Бо я вже втягнулася.

Я вже стала залежною від цих підступних, маніпулятивних емоційних гойдалок. Стала залежною від власного бажання отримати чоловіка, який ясно заявив про свою недоступність.

Відклала щітку для волосся і, присівши на диван, важко зітхнула.

І чому мені так не щастить в особистому житті?

Не встигла я вдосталь попроклинати себе та своє небажання використовувати ті знання психології, які я мала, задля власного душевного здоров’я, спокою, і щасливого особистого життя, як мої зітхання перервав звук сповіщення в інстаграмі.

Здригнулася, вже підозрюючи щось недобре. І мої побоювання, як зазвичай, виявилися вірними — це написав Богдан.

Я дивилася на його пропозицію зустрітися ввечері, як на скорпіона, який обов’язково мене зараз вжалить.

Одна частина мене хотіла заблокувати його і відкинути телефон подалі. Але, на жаль, існувала інша частина Ліки, яка вже встигла підсісти на голку нездорових стосунків і бажала побачити цього чоловіка, щоб отримати свою чергову дозу під назвою «Богдан», без якої почнеться ломка.

І я знала це напевно. Бо почнеться.

А як інакше, якщо навіть у новорічну ніч я не змогла сидіти на попі рівно і попхалася до чорта на кулічики, аби лиш побачити його?

Розізлившись на себе і будучи готовою надавати собі з десяток ляпасів, я приречено пішла на негнучких ногах збиратися на фальшиву та викривлену подобу побачення.