25

(Ліка)

Сімейне застілля тривало вже давно.

Ще годину назад пробило дванадцять, і разом із сім’єю ми вийшли на двір помилуватися салютом та загадати бажання.

Десерт уже був з’їдений, усі тости сказані, а мені дедалі більше здавалося, що я не на своєму місці. Дедалі сильніше хотілося побачити і особисто привітати зі святом холодного, самовпевненого чоловіка, з яким нас не пов’язувало нічого, окрім ліжка.

У голові мимоволі почав визрівати божевільний план.

Дочекавшись, поки всі насидяться та натеревеняться досхочу, я подякувала за компанію, взяла Макарчика і сказала, що його пора вкладати спати.

— Усім дуже дякую за Новий рік. Була рада відсвяткувати його разом з вами. — я послала сім’ї повітряний цьомчик і помахала ручкою Макарчика.

— Ти вже йдеш спати? Так скоро? — піджала губи Ліна.

— Вибач, сестричко, дитині пора баіньки.

Вона кивнула, погоджуючись. А я тим часом приводила у дію свій божевільний план.

Швидко заколисавши сина і попросивши маму час від часу заглядати до його кімнати, попередила, що мені треба відлучитися на пару годин, а сама, не тямлячи, що роблю, замовила таксі.

План був простий: приїхати прямісінько додому до Богдана з бенгальськими вогнями і привітати з Новим роком.

З його власних слів я знала, що він буде вдома, бо ні з ким не збирався святкувати цей день. Тому я мала його застати.

— Гей, Мальвіно, чого так пізно в новорічну ніч сама кудись їдеш? — водій таксі глянув на мене у дзеркало, одночасно вдихаючи дим від цигарки.

Я потиснула плечима.

— Хочу хлопця одного побачити.

— А чого не разом святкували, якщо так вже хотілося побачитися? — хмикнув чолов’яга.

— А він не хотів.

Одним рухом пальця він відправив свою цигарку у політ з вікна і підняв брову.

— Тоді з чого ти взяла, що він зараз захоче зустрітися з тобою?

Я відказала:

— А я не знаю цього напевно, просто хочу зробити сюрприз.

Мужик зітхнув, повертаючи кермо.

— Тоді почекаю тебе біля будинку. Раптом твій благовірний буде не в настрої, то хоч додому довезу.

— Та не треба, — я махнула рукою.

— Я все ж зачекаю, бо нове таксі у такий час, у новорічну ніч, ти навряд чи зможеш викликати.

Я трохи роздратовано відвернулася, спостерігаючи, як за вікном змінюються сніжні пейзажі. От причепився, як реп’ях!

З іншого боку, я і справді не знала, чи взагалі відповість Богдан на дзвінок, чи вийде відкрити мені?

Я піддалася на секундне бажання побачити його і привітати з Новим роком, але навіть не була впевнена на сто відсотків, що він захоче мене бачити.

Просто він при мені згадував, що не бажає святкувати ані Новий рік, ані день народження, і мені захотілося привітати його в цей день — не залишати самотнім.

— Ось сюди, будь ласка, оцей будинок, — вказала я пальцем водію, дивлячись, як він акуратно заїжджає у двір і гальмує.

Ну що, була — не була…
Дістала телефон і натиснула виклик контакту.

У слухавці пролунали гудки.