24

(Ліка)

— Доню, візьми отой салатник і ще захопи, будь ласка, серветки.

Мама методично намазувала шматочки багету тонким шаром масла і гарно викладала на них поверх червону ікру.

Я підхопила салатник разом із упаковкою серветок і поспішила у зал.

Скоро мають прийти мої молодші сестри. За середньою я дуже сумувала, адже вона вже два роки жила у Німеччині. Вирішила вибратися до нас у зимову відпустку.

Розставивши на столі необхідне, я підійшла до яскравої ялинки і торкнулася коробочки з подарунком для мого сина.

Там були яскраві величезні пазли із піни, з яких можна було зробити справжній килимок. На ньому можна було розбирати і збирати різних звіряток: слоника, мавпочку, собачку. Йому має сподобатися.

Ще була машинка, яка сама по собі могла їздити і співати пісні.

Буквально через дві години настане Новий рік, який я мала зустрічати зі своїм колишнім і навіть мріяла отримати від нього пропозицію вийти заміж… А замість цього всередині була порожнеча.

Я справді люблю свою сім’ю, але чомусь у цей Новий рік мені нестерпно хотілося побути самій. Хотілося просто взяти плед, зробити чай і сидіти в напівтемній кімнаті.

З глухим стуком розчинилися вхідні двері, і в коридор завалилися мої сестри — червоні, захекані, у волоссі блищали сніжинки, що вже почали танути від тепла дому.

Я кинулася їх привітати.

— Хелоооу, рідненькі, з наступаючим Новим роком вас!

Ліна та Марина обійняли мене.

— І тебе з наступаючим, сестричко!

— Ой, стривайте! — Ліна почала поспіхом колупатися у своїй кишені. — Зараз, чекайте…

Нарешті вона витягла на білий світ якусь дужелезну трубку і смикнула за нитку.

Бабах!

Гучний вибух супроводжувався горою конфеті, яка посипалася на нас зі стелі.

— Добре, що не над святковим столом, — піджала губи мама, а потім усміхнулася. — Проходьте, дівчата.

— Може, щось треба допомогти? — Марина діловито закотила рукави.

— Та ні, — я махнула рукою. — Ми з мамою вже майже все підготували.

— Ну добре. Тоді ось, візьміть, — вона простягнула коробку, від якої пахло шоколадом. — Спекла тортик на десерт. А де мій улюблений племінничок?

Обидві сестри заусміхалися, чекаючи, поки Макарчик вибіжить їм назустріч.

Атмосфера була теплою та сімейною. Всі усміхалися, та були неймовірно щасливі зібратися у тісному рідному колі.

Лише я відчувала себе не на своєму місці.

Не хотіла собі зізнаватися, але таки була одна людина, яку я хотіла сьогодні, у новорічну ніч, бачити більше за всіх.

І я ладна була прикусити собі язика, але ніколи не зізналася б нікому, що ця людина — Богдан!