19

(Богдан)

Я відірвався від її губ, але рук не прибрав. Тримаючи її притиснутою до стіни, дивився прямо в очі, які були темні, злі та збуджені.

— Ти поїдеш зараз зі мною до мене, — хрипко, майже наказово прошепотів я. Всередині все горіло від поцілунку.

Ліка різко вигнула брову і спробувала відштовхнути мене від себе.

— Ні, це зайве, Богдане. Я приїхала сьогодні сюди з подругою і…

— Це було не питання, — обірвав я її, не даючи договорити. Пальці міцніше стиснули її талію. — Ти поїдеш зі мною і крапка.

Вона відкрила рот, щоб заперечити, але я вже взяв її за руку і повів коридором до виходу. Вона пручалася, але не сильно — більше для виду. Я відчував, яка її долоня гаряча і трохи тремтить у моїй.

Проходячи повз VIP-зону, я навіть не озирнувся на своїх подруг. Нехай думають, що хочуть.

На вулиці холодне нічне повітря трохи остудило голову, але не бажання. Я підвів її до свого чорного мерседеса, відчинив двері з боку пасажира і майже впхнув усередину.

Ліка сіла, скрестивши руки на грудях, і демонстративно відвернулася до вікна.

— Ти завжди такий нестерпний? — випалила вона, коли я сів за кермо.

— Коли треба — тоді так, — відповів я коротко і завів двигун.

Дорога додому минула майже в мовчанні. Лише музика тихо грала з колонок. Я бачив краєм ока, як вона намагається тримати байдужий вигляд, але коліна її були стиснуті, а дихання — нерівне.

Мені подобалося це напруження між нами. Воно було майже відчутне на дотик.

Коли ми зайшли до моєї квартири, я навіть не ввімкнув світло у вітальні. Лише приглушене освітлення з коридору. Двері за нами зачинилися з тихим клацанням, і я одразу розвернув її до себе.

— Богдане, може, спочатку…

Я не дав їй договорити. Притиснув до стіни в передпокої, вп’явся в губи ще жорсткіше, ніж у клубі. Руки ковзнули вниз. Ліка тихо застогнала мені в рот, пальці вп’ялися в мої плечі.

Я стягнув тканину одним різким рухом, і паєтки холодно блиснули в напівтемряві.

Підхопив її, підняв і поніс до спальні, не відриваючись від її губ.

Коли кинув її на ліжко, вона вже дихала уривчасто. Я швидко скинув усе, і навис над нею. Руки пройшлися по тілу — і вона вигнулася піді мною.

— Чорт… — прошепотіла вона, вчепившись нігтями мені в спину.

Кожен мій рух був відповіддю на її сьогоднішні повідомлення, на її появу в клубі, на те, як вона намагалася мене провокувати.

Я схопив її за волосся, змусивши подивитися мені в очі.

— Ти моя, поки діє угода, — процідив я злісно. — Запам’ятай це.

Вона тільки закусила губу і кивнула, а потім її тіло затремтіло. Я відчув, як її накриває, і це добило мене.

Ми лежали кілька хвилин, важко дихаючи. Я все ще притискався до неї, не поспішаючи відсуватися.

Потім повільно відпустив, ліг поруч і провів пальцем по її мокрому плечу.

— Залишайся до ранку, — сказав я тихо, майже байдуже. — Вже дуже пізно.

Ліка повернула голову і подивилася на мене. В очах її було щось таке, чого я не хотів би бачити бачити за інших обставин. Але зараз мені було все одно.

Сьогодні я дозволив собі порушити всі свої правила.