15

(Ліка)

Я вийшла з будинку Богдана, тримаючи сумочку в руках, ніби це був єдиний якір, за який я могла вчепитися.

Водій уже стояв біля чорного мерседеса, але я тільки махнула рукою — «не треба» — і викликала таксі через телефон. Не хотілося нікого бачити. Особливо не хотілося відчувати себе пасажиркою, яку просто відвезли, бачте, куди їй треба.

Таксі приїхало швидко. Я сіла на заднє сидіння, назвала адресу і відкинулася на спинку. За вікном пропливали знайомі вулиці, а в голові крутилася одна й та сама думка: «Ну і нафіга я це все робила?»

Розчарування було дивним. Не сильним, не гострим, а просто неприємним. Я ж не чекала від нього романтики, обіймів до ранку і сніданку в ліжку. Але все одно… щось зачепило. Може, те, як холодно він мене випровадив, ніби ніч була просто пунктом у його розкладі.

Ні поцілунку, ні «було класно», ні навіть банального «дякую». Просто «бувай».

Я подивилася в телефон — повідомлень від нього, звісно, не було. Та й не мало бути. Ми ж не пара. Ми навіть не друзі, просто чітка угода.

Дома я скинула взуття, кинула сумку на підлогу і відразу пішла до шафи, де в мене лежала нова колода Таро.

Коли я тасувала карти, мене цікавило лише одне питання: ЩО ВІН ПРО МЕНЕ ДУМАЄ?

Треба було хоч якось розібратися в цьому дивному відчутті всередині.

Я витягнула три карти і розклала їх перед собою на столі.

Перша — Три Мечі — серце, проткнуте трьома мечами. Біль, розчарування, стара рана, яка досі кровоточить. Минуле, яке нанесло порізи і змусило страждати. Це цікаво.

Друга карта — Імператор — суворий чоловік на троні, в обладунках, з жезлом влади. Жорсткий контроль, структура, броня, яку ніхто не проб’є. Холодна сила. Я відразу побачила Богдана — як він застібає сорочку, не обертаючись, як байдуже каже «мені вже треба було вставати». Він весь такий — у своїй броні. Ні тріщинки, ні слабкості.

Третя — Лицар Мечів — різкий, швидкий, холодний лицар на коні з піднятим мечем. Атака без жалю, захист через агресію, гострий розум і ще гостріший язик. Захист через холод. Він не обіймає — він відсікає. Не дарує тепло — він заморожує все навколо себе, щоб ніхто не підійшов НАДТО БЛИЗЬКО.

Я довго дивилася на розклад.

Три Мечі, Імператор, Лицар Мечів — щось таке у його житті, що змусило його страждати. Змусило побудувати стіну навколо себе. Броню, якою він захищається… і як, мабуть, буде захищатися від мене, або від будь-кого, хто намагатиметься зробити крок до зближення.

Відкинулася на стільці й тихо видихнула.

— Ну от і все, Ліко. Здається, ти знову нарвалася на чоловіка, який тримає серце в крижаній коробці.

Але найгірше було не це. Найгірше — що мені чомусь захотілося знову опинитися в цій крижаній коробці. Хоч на одну ніч. Щоб він знову перехопив ініціативу, притиснув мене до стіни і взяв так, ніби ненавидить і хоче одночасно.

Я провела пальцем по карті Лицаря Мечів.

— А ти небезпечний, Богдане… І як на зло, я люблю виклик.

Потім зібрала колоду, поклала її назад у шафу і пішла на кухню ставити чайник.
Але в голові вже крутилася думка: «А що, якщо написати йому першій?»

І відразу ж інша: «Не смій, ідіотка. Ти ж не хочеш знову отримати «бувай»».

Ні, я більше не робитиму цю дурість.