12

(Ліка)

Його губи були холодні й майже нерухомі під моїми, ніби я поцілувала мармурову статую. Він не відсунувся, але й не відповів — просто стояв, напружений, з руками, що висіли вздовж тіла. Я відчула, як у грудях усе стиснулося від ніяковості.

«Ну от, провалила все», — промайнуло в голові.

Я вже збиралася відірватися, коли раптом його долоня важко лягла мені на талію. Не ніжно, скоріше твердо і впевнено. Пальці вп’ялися в тканину сукні, притискаючи мене до себе різким рухом. І тоді все змінилося.

Богдан глибоко вдихнув через ніс, ніби нарешті здався сам собі, і перехопив поцілунок. Його губи стали гарячими, наполегливими, владними.

Він нахилився до мене, змушуючи мене прогнутися назад, і поцілував так, що в голові миттю стало порожньо, і я мимоволі застогнала йому в рот, тихо, приглушено.

Наш поцілунок був на смак як міцне вино.

Однією рукою він міцно тримав мене за талію, а другою повільно, без жодної ніжності, піднявся по моїй спині, запустив пальці в волосся на потилиці й злегка потягнув, змушуючи мене відкинути голову.

Я відкрила очі й побачила його погляд — він вже був не холодний, а темний, голодний, з ледь помітною тінню люті, ніби він злився на себе за те, що здався.

— Ти точно цього хочеш? — хрипко прошепотів він мені прямо в губи, майже не відриваючись. Голос був низький та хрипкуватий.

Я тільки змогла кивнути, бо дихати вже було важко, і він більше нічого не питав.

Одним рухом Богдан розвернув мене спиною до себе й притиснув до стіни біля ліжка. Я торкнулася холодної поверхні, а його тіло — гаряче, з твердими м'язами — притиснулося ззаду. Я відчула його нестримне бажання.

Його губи вп’ялися в мою шию кусаючи, цілуючи. Одною рукою він стиснув округлість, а друга потягнула нагору тканину.

— Не передумала? — глухо спитав він, і в голосі прозвучала холодна нотка. — Все ще не проти нашої угоди?

Я тільки тихо зойкнула, притискаючись до нього сильніше.

Коли тканина задерлася, я почула, як він розстібає ремінь і блискавку.

Богдан не став гратися. Він міцно схопив мене і притиснув одним рухом. Я голосно ахнула, впираючись долонями в стіну. Це було різко… але так бажано, що в очах потемніло.

Він не дав мені звикнути. Перед очима потемніло від відчуттів.

— Ось так… — хрипко шепотів він мені на вухо. — Ти ж цього хотіла, правда? Приїхала сюди саме за цим…

Я могла тільки стогнати у відповідь, бо говорити вже не виходило. Холодний зовні, але всередині Богдан був гарячий, майже лютий.

Я відчула, як хвиля наростає швидко. Ноги почали підкошуватися, але Богдан тільки міцніше притиснув мене до стіни.

— Зачекай мене, маленька — раптом простогнав.

Він вилаявся крізь зуби, схопив мене і різко розвернув обличчям до себе. Тепер ми дивилися один одному в очі. Його погляд був темний, злий, а губи припухлі від поцілунків.

— Подивись на мене, — попросив він хрипко. — Хочу бачити тебе.

Я не витримала. Захникала, відчуваючи як розпадаюсь на мільйон зірочок.

Його тіло тремтіло, м’язи були напружені, як струни. Він притиснувся лобом до мого плеча, важко дихаючи, і на кілька секунд у кімнаті стало тихо — тільки наше нерівне дихання.

Потім він повільно опустив мене на підлогу, не відпускаючи. Ноги в мене тремтіли так, що я ледь стояла.

Богдан відвів пасмо волосся з мого обличчя і тихо сказав:

— Сподіваюся, ти не думала, що це буде ніжно. Я мав досить велику перерву.

Я тільки слабко посміхнулася, все ще намагаючись віддихатися.

— Ні… Я саме на таке й розраховувала.