3

(Ліка)

Пальці шалено стукали по клавіатурі.
Так-так-так, ось, здається, те, що мені потрібно!

Психологічний 3-денний курс «Як змусити колишнього повернутися за два тижні».

Пару хвилин я вагалася, а потім вирішила: усе настільки погано, що гірше вже бути не може. А раптом цей спікер знає, про що каже? Раптом він знає якісь психологічні трюки, які допоможуть вплинути на рішення людини?

Вирішено — куплю його і робитиму все за інструкцією. Можливо, це спрацює, і Денис до мене повернеться!

Скоріше за все, подруга покрутить пальцем біля скроні, коли я їй про це розповім, але я знала одне — за цей рік я настільки близько підпустила Дениса до свого серця, що тепер він ніби відривався від нього шматками. І це було до біса боляче.

Мені зараз потрібна хоч якась, навіть найбезглуздіша ниточка, яка дасть мені, якщо не контроль, то хоча б ілюзію контролю над своїм життям. Мені потрібен пластир на живу рану.

Цей психологічний курс дасть моїй психіці відстрочку на два довбані тижні. А що буде далі — потім вирішуватиму.

Я швидко оплатила курс і відкрила перший пункт у двотижневих завданнях:

«Подзвоніть вашому колишньому і подякуйте, що він розірвав із вами стосунки. Не важливо, як — головне, дайте зрозуміти йому, що, кинувши вас, він зробив вас щасливішою і що це було послугою з його боку. Дайте йому зрозуміти, що він вам не потрібен. Це зачепить його».

Я постукала пальцями по трюмо.
Це трохи складно... Не факт, що він візьме слухавку, і не факт, що я зможу сказати подібні речі впевненим тоном і не розплакатися.

Але завдання є завдання.

Поспіхом накидала чернетку своєї промови для колишнього в блокноті і набрала такий знайомий номер, який усе ще був підписаний «Коханий».

Пішли гудки, і, почувши у слухавці: «Алло», я відчула, як руки тремтять.

— Алло, Денисе.

— Привіт, ти щось хотіла?

Я швидко відповіла:

— Хотіла попередити, що віддала твій хрестик і деякі речі Богдану. Забереш у нього.

— Добре. — Його голос залишався байдужим.

Трохи повагалася, але все ж продовжила:

— Хотіла сказати тобі «дякую» за те, що розірвав стосунки. Справді, це було для нас найкращим рішенням. Після розриву з тобою я відчула себе вільною.

— Справді? — лише на секунду, але його крига тріснула, і в голосі почулася невдоволеність. — Неочікувано таке від тебе чути.

Я трохи осміліла і, звірившись із чернеткою, швидко затараторила:

— Так, Денисе, я дуже рада, що ми розсталися. Тепер переді мною з’явилися нові перспективи та можливості, і я рада, що позбулася зайвого вантажу за плечима. Ну все, була рада тебе чути, бувай.

Я різко скинула виклик і, не витримавши, з’їхала по стіні — це все було для мене занадто.

Занадто — чути його голос і не мати змоги сказати «кохаю».

Тепер як ніколи я раділа, що погодилася з Богданом на вільні стосунки — не треба шукати когось, щоб відволіктися і притупити біль.

Достатньо домовитися про зустріч.

Писати першою не хотілося, тому я чекала на дзвінок — мені зараз потрібно було відчути чиєсь тепло поруч.

А кохання та серйозні стосунки більше не для мене.

Більше ніколи і нікому я не відкрию свого серця і не дозволю там оселитися, ніби у себе вдома!

Я більше нікому не довірятиму — лише ліжко, жодних обов’язків.