1

— Занадто боляче, Богдане. Я більше не можу!

Чоловік зручно вмостився на дивані, спершись на підлокітник. Його сірі очі холодно дивилися на підлеглих, крізь скляне вікно кабінету, які сновигали туди-сюди по коридору.

— Розумію тебе, Ліко. Розрив стосунків — це завжди непросто. Тримайся.

Я викрикнула в розпачі:

— Ні, ти не розумієш. Він ще позавчора сказав, що кохає мене, і подарував квіти. А вчора отак раптово подзвонив і сказав, що розриває все. Яка ж це тупість — кинути кохану напередодні річниці, ще й по телефону!

Богдан поправив годинник.

— У будь-якому разі я співчуваю тобі — Денис не мав робити це саме так.

За його виразом обличчя неможливо було щось прочитати, і я підозріло запитала:

— Чому він не забрав речі особисто, а попросив тебе?

Плечі чоловіка байдуже сіпнулися.

— Не маю уявлення. Можливо, не хотів бачитися із тобою. А я його друг.

Хотілося розрюмсатися, як дівчисько, але я стрималася. Лише подивилася Богдану прямо в очі й відверто сказала:

— Я не можу більше. Я маю когось собі знайти, щоб відволіктися. Просто когось на один вечір, щоб не зациклюватися. Кілька чоловіків нещодавно настирливо намагалися запросити мене на побачення, але я відмовила. Думаю, оберу когось із них.

Чоловік відкинувся назад, ліниво розглядаючи мене.

— Ти ж розумієш, що це не вихід? Тобі може стати ще гірше. Краще спочатку прожити цю ситуацію.

Я холодно подивилася на нього:

— З яких пір ти став психологом? Я прекрасно знаю, від чого мені стане гірше, а від чого — ні. Добре, на, забери його хрестик. — Я ледь не швирнула на журнальний столик підвіску колишнього. — А мені час іти.

Я вже розвернулася і пішла до виходу, як мене зупинив різкий голос:

— Стій!

Знехотя подивилася назад: Богдан так само розслаблено сидів на дивані, тільки в очах, здається, з’явився якийсь вогонь.

— Хочу тобі дещо запропонувати.

Я схрестила руки на грудях і в очікуванні зупинилася.

— Мене наразі цікавить фізіологічний формат відносин без прив’язаності, без ролей і без очікувань.

Зухвало відкинула волосся.

— Ти пропонуєш мені стосунки, у яких буде лише ліжко, без зобов’язань?

Він холодно хитнув головою:

— Я не шукаю жінку для життя і не збираюся робити вигляд, що це зміниться. Мене не цікавлять серйозні стосунки. Я пропоную тобі чесну угоду: ми приємно проводимо час разом, беремо те, що хочемо… і не вимагаємо більшого. Жодних «назавжди», жодних ілюзій. Якщо ти готова до цього — без сцен, без прив’язаності, без спроб змінити правила — ми чудово проведемо час.

Щось усередині змусило мене здригнутися.

— А що отримаю з цього я?

Він перехилився через стіл:

— Ти відволічешся не з невідомими тобі чоловіками, від яких не знатимеш, чого чекати. Я обіцяю тобі повагу та безпеку. — Його сірі очі пронизували мене наскрізь. — Є лише одна умова: ніяких почуттів, які виходять за межі цього. Ніякого кохання. Як тільки хтось починає хотіти більшого — ми зупиняємося. Без сцен і без претензій. Якщо ти зможеш тримати це в тих межах, про які я говорю — нам буде добре. Якщо ні — я не хочу робити тобі боляче.

Не знаю, що керувало мною в цей момент — можливо, сильний душевний біль. Але я погодилася. Це здалося мені цілком вдалою ідеєю.

Так, Богдан був другом мого колишнього.
Але яке це мало тепер значення?

Те, що він пропонував, цілком мене влаштовувало. До більшого я й сама не була готова.

— Я згодна, Богдане.

Він пильно подивився мені в очі:

— Добре. Але, Ліко… — чоловік зробив паузу. — Ніяких чоловіків, крім мене. Поки діятиме наша угода, у тебе в ліжку не має бути нікого іншого. Ми спимо тільки одне з одним.

Я прошепотіла одними губами:

— Добре. Мені це підходить.