Глава 45

Маму в туалеті я не знайшла. Це викликало в мене привід для хвилювання. Мама останнім часом дуже розсіяна. І де ж її тепер шукати? Приб'ю Олега за те, що не прослідкував. Хоча він не знає, наскільки все серйозно.
- Пробачте, ви не бачили цю жінку? - запитую я вже в п'ятого лікаря.
- Ні, не бачив.
- Мамо, мамо, куди ж ти ділась?
- Сонечко, покажи фотографію. Я тут усіх бачу. Може, чимось допоможу.
- Ось - протягую прибиральниці свій телефон.
- Я її бачила хвилин десять тому. Здається, біля новонароджених діток.
- Цікаво, що вона там забула.
- Вагітні часто туди заходять. Щось їх притягує. Біжи туди. Думаю, твоя мама там.
- Дякую вам.
- Та нема за що.
- Ой, а підкажіть, будь ласка, куди мені йти.
- Я тебе проведу. Ходімо.
- Ще раз дякую.
***
- Мам, ти чого плачеш? - я таки знайшла її там, біля дитячого відділення.
- Не знаю.
- Тебе хтось образив? - мама хитає головою. Я її обіймаю. - Не плач, будь ласочка. Ти ж знаєш, що це негативно впливає на мою сестричку.
- Знаю.
- Тебе точно ніхто не ображав?
- Ні, сонечко. Я просто подивилася на малюків і розчулилася. Все добре.
- Ходімо.
- Куди?
- Заберемо Олега.
- Я хотіла до Аліси зайти, запитати як вона себе почуває.
- З нею все добре, зараз відпочиває, а нам ще потрібно малюку Аліси ліжечко купити. Але якщо тобі важко, ми можемо поїхати додому.
- Сонь, я нормально себе почуваю. Єгор просто може перебільшувати.
- Мам, ну я ж знаю правду.
- Те, що я багато чого забуваю і можу десь заблудитися, зовсім не значить, що мені важко.
- Точно?
- Не переживай, я прекрасно себе почуваю.
- Добре. Тоді я подзвоню Олегу, скажу, що ми чекаємо його.
- Угу.
- Мам?
- Що?
- Ти якась дивна сьогодні. Я ж бачу, що тебе щось турбує.
- Сонечко, ти ж знаєш, що вагітність дивно на мене впливає.
- Мамусь, я дуже добре знаю, як ти себе поводила всю вагітність. Мені Єгор розповідав. І ця поведінка зовсім не схожа на ту, яка в тебе зараз. Розказуй.
- Ти не відчепишся?
- Навіть не надійся.
- Мені телефонував Паша.
- Колишній чоловік Аліси?
- Так - моє серце падає кудись у невідомість, де розривається на малесенькі частинки.
- І що він хотів?
- Зустрітися.
- Надіюсь, ти не погодилася?
- Сказала, що подумаю.
- Мам, його треба гнати в шию. Паша - страшна людина. З ним краще не мати діла.
- Чому ти так злякалася? - ааа, вона мене зараз розкусить.
- Та як згадаю, що він з Олегом зробив, зразу в паніку впадаю.
- Все буде добре. У Паші немає причин мене зачіпати - як же хочеться на це надіятися.
- Нарешті знайшов вас. Сонь, ти чому на дзвінки не відповідаєш? Там Єгор вже нервується.
- Єгор? Щось сталось? Навіщо йому Соня?
- Може, з фотосесією якась допомога треба. Я ж іноді з ним працюю.
- Маш, з тобою все добре? Ти якась перелякана.
- Та ви задовбали! Все зі мною добре! - мама розізлилася й пішла геть.
- Стій - зупиняю я Олега, коли він намагається наздогнати маму.
- Сонь, ти ж сама знаєш, що за Машою потрібно приглядати.
- Знаю. Але ми повинні дати їй кілька хвилин заспокоїтися.
- Впевнена?
- Я дуже добре знаю свою маму.
- Ну ми хоча б здалеку за нею спостерігатимемо - здається, Олег теж щось знає. Серце розривається. Я впевнена в тому, що мамі зараз потрібно побути самій, але не піти за нею не можу.
- Добре.
Маша, хоч і вагітна, а ходить досить швидко. Коли ми вийшли з лікарні, вона була вже за воротами. Біля мами зупинився автомобіль, з якого вийшов Паша.
- Що він тут забув?! - кричу, хоч і знаю відповідь на питання. Олег вже біжить туди, а я просто не можу зрушити з місця. Страх переповнив тіло й не дозволяє йти. Стою так хвилину-дві, а потім щосили біжу до мами.
- Відпусти її! - кричить Олег, не помічаючи нікого навколо. Паша тримає маму ліктем за шию. Вона плаче, навіть не намагаючись щось промовити. У другій руці чоловік тримає ножа.
- Паш, навіщо вона тобі? Візьми мене. Хочеш знущатися - роби це. Тільки зі мною. Відпусти маму - після дитячого будинку мені вже нічого не страшно. Я не дозволю йому завдати шкоди мамі та малюку.
- Ви знищили мою сім'ю, через що будете страждати. Довго, дуже довго. І всі по-черзі.
- Віддай ножа, по-хорошому.
- Відійди, бо приріжу її - в очах Паші така злість, яку я ніколи раніше не бачила. Він точно псих, і це дуже погано. Ми не знаємо, що Паша задумав, і яким буде його наступний крок.
- Олег, роби так, як він просить.
- Розумна дівчинка. Я б радив прислухатись до неї - навколо зібралось багато людей. Хтось уже викликав поліцію, а дехто тупо знімає на відео, ніби це жарт якийсь.
- Чого ти хочеш? Що мені зробити, щоб мама залишилась цілою?
- Приведи Алісу. Нехай віддасть мого сина. Сама може залишитись з тим козлом, але хлопчик мій по закону.
- Це не твій син - кричить Олег.
- Замовкни! - виривається в мене. Будь-яке зайве слово й Паша зробить те, що задумав.
- Ух яка. Вся в матір. Тільки не в цю - він міцніше притискає маму до себе.
- Що?
- Знайти людину, яка тебе народила було не важко. І ти дуже на неї схожа - ці слова мене зачепили. Я не пам'ятаю свою справжню маму. Та й це маячня.
- Мені байдуже на те, що ти кажеш. Відпусти мою маму.
- Я сказав свою вимогу. Або виконуєш, або ти її більше ніколи не побачиш...