Глава 44

- Котику, тебе ще довго чекати? Прокидайся давай, ми через півтори години повинні бути в Аліси.
- Навіщо нам до Аліси? Ми ж ніби не збиралися.
- Причині нашої поїздки вже шість годин, вона важить три з половиною кілограми і має зріст п'ятдесят один сантиметр.
- Аліса народила?! - підірвавшись з ліжка викрикую я.
- Так, сьогодні вночі. Назар зателефонував мені лише зранку, коли малюк уже з'явився на світ.
- То чому ти раніше мене не розбудив? Їдьмо швидше.
- Ти в піжамі поїдеш?
- Та хоч без неї. Така важлива подія. У тебе племінник народився, а ти так спокійно реагуєш. Треба Алісі квіти купити, малюку подаруночок у нас вже є. Ще щось Назару треба. Усе ж таки батьком став.
- Тихо, тихо. Заспокойся. Давай по порядку. Без піжами ти не поїдеш.
- Чому?
- Тому що я не пущу тебе на вулицю без одягу. Не треба, щоб інші хлопці на тебе дивилися - Олег цілує мене в лоб і дістає з шафи сукню. - Можеш одягнути її.
- Добре, приймається.
- Квіти Алісі купувати будемо на виписку, тому що в лікарні не дозволяють їх тримати.
- Зрозуміла. Не подумала про це.
- І останнє. Назару нічого купувати не потрібно, але є проблема.
- Яка?
- Аліса так і не визначилася, яке ліжечко вона хоче купити, тому вибирати доведеться тобі.
- А чому мені?
- Вона сказала, що нам з Назаром таке довіряти не можна.
- В принципі я з цим погоджуюся.
- От і добре. Чекаю тебе на вулиці, не затримуйся.
- А поснідати?
- По дорозі щось купимо.
- Добре.
Єгор:
Під час вагітності Маша дуже змінилася, стала знервованою, постійно щось забуває. Через це мені доводиться завжди її контролювати. Мені не складно, та й Маші подобається, що ми багато часу проводимо разом. От і зараз гуляємо по парку вдвох, хоч я повинен бігти на роботу.
- Я стомилась. Може присядемо?
- Маш, мені на роботу пора. Хочеш, поїдемо разом. Я зараз викличу таксі.
- А я тобі не заважатиму?
- Мені точно ні. Хіба моделі. Хоча їй все одно.
- Тільки не кажи, що це фотосесія для якогось еротичного журналу.
- Ревнуєш?
- Зовсім трохи.
- Не переживай, фотосесія собачки.
- Ааа, я вже перелякатися встигла.
- І що ж мені з тобою робити? Хто мені обіцяв не нервуватися?
- Я знаю, що не можна. Воно якось саме. До речі, чому ти не попросив Соню погуляти зі мною? Пішов би спокійно на роботу.
- Я думав про це.
- І що ж тебе зупинило? Я би не образилася.
- Аліса народила сьогодні вночі. Соня з Олегом поїхали до неї.
- І як там малюк?
- Не питав. Олег сам ще нічого не знає. Є ідея. Я поїду з тобою до пологового будинку, залишу тебе з Сонею. І тобі буде добре, і я на роботу спокійно поїхати зможу. Поруч з Сонею ти точно будеш у безпеці.
- Мені ця ідея подобається більше.
- Тоді їдьмо.
Соня:
У палату до Аліси пускають лише по-одному. Назар у неї вже був, а Олег пропустив мене вперед. Дивно, чого так.
- Привіт, молода матусю. Як ти себе почуваєш?
- Доброго ранку. Почуваю себе прекрасно. Прокидатися з відчуттям, що ти стала мамою, так приємно.
- Я дуже за тебе рада. І вітаю з цим прекрасним днем. Обійматися будемо потім, зараз тобі ще потрібно відпочивати.
- Сонь, нам потрібно поговорити.
- Про покупки я вже знаю. Виберу все найкраще.
- Ні, не про це. Я вчора бачила Пашу.
- Він повернувся в країну? Я думала, що цього вже не станеться.
- Паша погрожував.
- Тобі? Як він посмів...
- На жаль, не мені. Він сказав, що у всьому винна Маша і її потрібно провчити. Попередь її, щоб була дуже обережною. Я переживаю за неї.
- Ти зараз не жартуєш? До чого тут мама?
- Мені не до жартів - Аліса кладе свою руку на мою. - Маша допомогла мені розібратися в собі. І тільки після розмови з нею я остаточно вирішила, що потрібно розлучатися. Не виключено, що Паша захоче помститись тобі та Олегу.
- Ти не думаєш, що перший удар припаде на Назара?
- Ні. Я добре знаю Пашу. Він спочатку вибиває з гри усіх і лише після цього розбирається з головною загрозою.
- А чому ти... Хоча ні, нічого, я вже сама зрозуміла. Казати мамі не варто, щоб вона не нервувалася. А Єгору краще не знати, бо він останнім часом дуже знервований. І так турбот вистачає.
- Я хотіла спочатку сказати Олегу, але вирішила, що, мабуть, буде краще, якщо першою дізнаєшся ти.
- Єгор написав, що привіз маму сюди. Йому працювати треба, а саму залишати не хоче.
- Може так краще буде. Я не знаю, чого можна очікувати від Паші. Навіть не уявляю. Ти бережи маму, вона в тебе дуже хороша.
- Обов'язково. Піду її зустрічати, а до тебе Олег зайде. Не кажи йому поки нічого, бо знову захоче розібратися з Пашою. А мені минулого разу вистачило.
- А що було минулого разу? Я щось не знаю?
- Ой.
- Та кажи вже. Що було, то було.
- Паша зламав Олегу носа.
- Це тому Назар не пускав мене до вас? Тепер зрозуміло.
- Пробач, ми думали, що для тебе так буде краще.
- Я не ображаюся. Ви все зробили правильно.
- Я ще зайду. Відпочивай - усміхаюся й виходжу з палати, намагаючись зробити вигляд, що нічого не сталося.
- Щось ти швидко.
- А?
- Я думав, що ти в Аліси випитуватимеш усе, що тільки можна.
- Потім встигну.
- Щось не так? Ти якась засмучена.
- Та ні. Ти йди до сестри, а я маму зустріну.
- Я вже її зустрів.
- Де вона?
- В туалет пішла. Сказала, що сама сюди повернеться.
- Добре, я піду до мами, а ти поговори з Алісою, вона вже чекає...