Глава 39

- Сонь, хто там? - я його вб'ю. От нащо вийшов з кімнати?
- Привіт - на обличчі Олега застигло здивування.
- Оце так зустріч.
- Я одна не розумію, що тут відбувається?
- Згадуй, Соня, хто тобі тортик віддав.
- Ой. А як ви нас знайшли? І найцікавіше, нащо вам це?
- Я не знав, що прийду саме до вас. Точніше я тут через прохання Аліси.
- Аліси?! - невже це і є той незнайомець, що вкрав її сердечко? Який тісний світ.
- Ми так і будемо на порозі стояти?
- Піду зроблю чаю. Чорний, зелений чи може фруктовий?
- Будь-який.
- Ви, мабуть, заходьте в кухню, бо у вітальні трохи безлад.
- Це, до речі, вам - хлопець дістає з рюкзака шоколадний торт, і я починаю сміятися.
- Яка цікава ситуація. Тільки не треба було заморочуватися.
- Я не звик ходити в гості з пустими руками.
- Може, познайомимося? Нас ти вже знаєш, а ми твоє ім'я ще не чули.
- Назар.
- І про що ж ти хочеш з нами поговорити? - так приємно, що Олег каже "з нами", а не "зі мною". Це так мило.
- Ви напевно вже здогадалися, хто я. Та про всяк випадок скажу. Я батько дитини, яку чекає Аліса. Фух...
- Не хвилюйся.
- Я дуже люблю Алісу й хочу бути з нею. Раніше вона боялась піти від чоловіка. Та й знала, що потрібна вагома причина. Аліса прямо казала, що не може розлучитися, а я нормально це сприймав. Коли дізнався, що ми чекаємо малюка, готовий був до злетіти до небес. Тільки Аліса спустила мене на землю, сказавши, що з розлученням будуть проблеми. Потім вона розповіла про те, що ви збиралися йти до Павла, і попросила мене дізнатися, як усе пройшло.
- Нормально.
- Ага, тільки це інформація для Аліси. Ви мені правду кажіть. Не повірю в те, що тобі Соня носа розбила.
- Тільки не кажи Алісі, щоб вона не хвилювалася. Паша сказав, що розлучення вона не дочекається.
- І що ми будемо робити?
- Звертатися до дідуся. Не переживай, ми вам допоможемо. Нам з Олегом дуже важливо знати, що Аліса справді щаслива.
- Для мене це не менш важливо. Яка допомога від мене треба?
- Та ніби ніякої.
- Олег трішки тупить. У тебе найголовніша роль. Мусиш зробити усе можливе й неможливе, для того щоб Аліса почувала себе прекрасно. І після того, як я бачила злість Паші, можу впевнено сказати, що зробити це буде нелегко.
- Про те, що легко не буде, я знаю вже давно. І це ніколи мене не зупиняло.
- Скажи чесно. Страшно було?
- Ти про що? - мене теж цікавить, що мав на увазі Олег.
- Починати стосунки з одруженою дівчиною. Ніколи не знаєш, чим це закінчиться.
- Мабуть, це зараз прозвучить банально і занадто сентиментально, та мені було байдуже. Спочатку я не знав про те, що в Аліси є чоловік. Та коли дізнався було вже пізно. Я просто кохав і хотів, щоб кохання не було одностороннім. І коли Аліса почала відповідати взаємністю, я зрозумів, що зроблю усе, щоб вона була зі мною. І зараз я готовий на все, щоб Аліса й наша дитина були щасливими. І це не просто слова.
- Я зараз розстану і розпливусь отут на підлозі. Піду зателефоную дідусю й розпитаю, як краще нам розібратися із цією ситуацією.
- Я, мабуть, піду. Аліса чекає, не хочу, щоб вона нервувала.
- До речі, ти не знаєш, чи збирається вона ходити до мами на прийоми?
- Маша сказала, що допомагатиме впродовж усієї вагітності, бо стан Аліси її не дуже задовольняє.
- Може краще до психотерапевта піти? Психолог швидше допомагає визначити проблему, а не боротися з нею.
- Маша казала мені про це, але Аліса категорично проти.
- Думаю, мама якось це вирішить. Вона обов'язково вам допоможе.
- Назар, ти тільки не соромся і звертайся до нас по допомогу. Аліса моя сестра, і я хочу, щоб у неї все було добре. Напевно тому й віддаю її тобі. Тільки не думай, що це все через прекрасні слова. Я просто пам'ятаю ту розмову в магазині. Якби не це, так легко Алісу не відпустив би.
- Я тебе зрозумів. Піду вже. До зустрічі - Олег провів Назара й повернувся до кухні.
- Про яку розмову ти говорив?
- Та це не важливо.
- Олег, ну ми ж не чужі люди, можеш розповісти.
- Сонь, це була чисто чоловіча розмова.
- Ну будь ласочка - надуваю губи й сідаю Олегу на коліна. Цілую хлопця в щоку й ще більше надуваю губи.
- Ти зараз схожа на котенятко, яке вилазить на руки й муркоче, щоб його нагодували або погладили.
- Мррр - обіймаю Олега міцніше.
- Така мила. Така хороша. Така моя. Здається, я дуже сильно закохався.
- Ти не заговориш мене.
- Ніяких шансів?
- Якщо хочеш цьомчик, розкажи ту історію.
- Добре. Тільки не ображайся. Все було так:
"Ти пішла на касу, а я вирішив ще раз подякувати Назару.
- Дуже дякую. Я не уявляю, наскільки це було важливо для неї, та мене ваш вчинок вразив.
- Не потрібно вдячності. Я розумію важливість свого вчинку. Вдома сидить таке ж чудо, якому постійно хочеться щось смачненьке. І для мене це такий кайф бачити радість коханої людини. І дуже боляче бачити її сльози. Тому мені й захотілося віддати це торт.
- Це справді чудові моменти."
- Аліса й справді в надійних руках. Я за неї рада.
- А я ще більше радий. Так де там мій поцілуночок?
- Ех, обіцяла - виконуй.
- Так, так...