Глава 37

- Може трохи погуляємо?
- Олег, ти мене дивуєш.
- Чому?
- У тебе ніс синій і ще й до того він сильно спух.
- І що? Лікар не казав, що через це мені треба постійно лежати у ліжку. А прогулянка перед сном - це дуже добре.
- Добре, я викличу таксі. Ми доїдемо десь ближче до дому і погуляємо там. Тебе такий варіант влаштовує?
- Може краще зараз пройдемося, а коли втомимося, викличемо таксі?
- Якщо ти знаєш, куди йти, то можна і так.
- Тоді ходімо - Олег бере мене за руку й веде в невідомість. Я дуже погано орієнтуюся в місті, та надіюсь, що ми не заблукаємо.
- Аліса більше не дзвонила?
- Ні. Думаю, їй зараз не до цього. Вона ж ніби до того хлопця поїхала?
- Ооо, то ти все-таки нас слухав.
- Не можу бути впевненим, у цьому. Просто деякі фрази запам'яталися.
- Тобі зараз дуже боляче?
- Терпимо. Мене лікує твоя присутність.
- Коли ти став таким милим?
- Скажу тобі по секрету. Я завжди був таким. Просто життя не давало мені можливості бути собою.
- І що ж змінилося? - Олег зупинився й подивився мені в очі.
- З'явилася ти - хлопець обіймає мене і не відпускає протягом кількох хвилин. Мені не захотілось переривати цю тишу. - Може, ми відкладемо цю розмову? Я поки що не готовий говорити на цю тему.
- Добре...
Сьогодні я знову залишилась у квартирі Олега. Тільки цього разу засинала в кімнаті Єгора. Там хоч спати зручніше, ніж на дивані. Прокинулась я дуже рано і почула якісь дивні звуки з кімнати Олега, тому й пішла туди.
- Ти спиш?
- Ні.
- Мені здалось, чи ти справді важко дихаєш? До речі, у вас дуже погана звукоізоляція.
- Я розбудив тебе? Пробач, просто важко дихати. Лікар казав, що це пройде.
- Так, будемо зараз обробляти твою рану. Де мазь?
- На тумбі лежить, біля інших ліків.
- Так, добре. Спочатку закапаєш, а потім я помажу твої синці.
- Я сам можу це зробити. І взагалі мені краще видно.
- Добре, добре. Мабуть, легше погодитися, ніж дізнатися, що ти зі мною зробиш, якщо відмовлюся.
- Ти обрав правильний варіант - обережно наношу мазь на синці Олега. Бачу, що йому боляче, та знаю, що так буде краще.
- Не знаю, що б я без тебе робив.
- Забув би прийняти знеболюючі - цілую Олега в лоб і йду в кухню за водою. Хлопець пішов за мною і непомітно підкрався ззаду, щоб обійняти.
- Я вже випив таблетку, скоро подіє.
- Нащо ти почав бійку?
- Ти вирішила це спитати тільки зараз?
- Вчора мені було не до того.
- Я не міг себе стримати. Не хочу, щоб хтось тебе ображав.
- Та хіба це образа була? Дурне якесь фігню говорить. Не варто на таких звертати увагу.
- Може й не варто. Та вчора я про це не думав - в замку прокрутився ключ, і ми зрозуміли, що прийшов Єгор.
- Скажемо йому, що це я так тебе дверима вдарила.
- Ахах, добре.
- Ти знову тут ночувала?
- Єгор, ми, здається, вже про це говорили.
- Поговоримо ще раз, тільки пізніше.
- Єгор, заспокойся. Ми ж навіть спимо в різних кімнатах. У тебе немає причин хвилюватися.
- Бачу, що немає. Навіть дуже добре бачу. Що це з тобою?
- Тут таке діло... - опускаю очі і вирішую пояснити все сама.
- Я вчора випадково зачепила Олега дверима.
- Нічого собі зачепила. Це ж як так двері відчиняти треба? Чи Олег так дістав, що ти вирішила його вбити?
- Не смішно. А ти взагалі чого прийшов?
- Нормально так. Я тут живу.
- Ой, я вже й забула. Думала, що ти тепер у нас житимеш. Чи мама не погодилась вийти за тебе заміж?
- Ти що таке кажеш? Як вона могла мені відмовити?
- З яких пір він став таким впевненим у собі? - запитую я в Олега.
- Намагається створити картинку впевненості.
- Тоді все ясно. Єгор, коли весілля?
- Через місяць.
- Як? Так швидко?
- Тебе щось не влаштовує?
- Ні, ні, мені все подобається. Якраз в Олега до весілля ніс заживе.
- Ахах. А я тут до чого? Головне, щоб Єгор з Машею здорові були. Без них весілля не буде.
- А що ви робитимете, якщо ми вас не запросимо.
- Еее. Як так? Я ж твій кращий друг.
- А я взагалі майбутня дочка.
- Окей. Якщо Олег обіцяє контролювати твої божевільні ідеї, можете приходити.
- Я зараз ображусь.
- Сонь, постарайся зрозуміти те, що я зараз скажу. Для Маши цей день дуже важливий. І ми обоє хочемо, щоб все пройшло добре. Тому, будь ласка, обійдися без сюрпризів.
- Добре.
- Так просто?
- Єгор, ну я ж не маленька дівчинка. Та й давно вже хочу, щоб у мене була повноцінна сім'я. Тільки в мене є одна умова.
- Як же без цього? - Єгор усміхнувся.
- Запросіть Алісу на весілля. Думаю, їй це потрібно.
- Я поговорю про це з Машею.
- Домовились.
- А в мене тут таке цікаве запитання. Вас як запрошувати? Як Соня плюс один чи навпаки?
- Ха-ха, дуже смішно. Це все, що ти хотів?
- А ви вже дочекатися не можете, коли я піду?
- Просто думаю на скількох людей готувати сніданок.
- Сонь, може якось поясниш це?
- Що?
- Тебе може не дивує, а я вперше бачу, щоб Олег готував сніданок комусь, крім себе. Так він ще й мені пропонує.
- Думаю, це наслідки перелому носа. Може дверима голову зачепила ще. От і мозок на місце став - Олег позаду мене сміється, а я максимально серйозна. Принаймні дуже стараюся зробити вигляд серйозної людини.
- Все з вами ясно. Я, мабуть піду...