Глава 36

- Хм... Я з голодними більше цілуватися не буду.
- Шантаж, значить?
- Значить, шантаж - вириваюсь з обіймів Олега й роблю вигляд, що я ображена.
- Ох, Соня, Соня. Добре, розігрівай уже сніданок.
- Так просто?
- Не хочу я, щоб ти ходила засмучена.
- Якийсь ти нудний. Навіть сваритися не хочеш.
- Хочеш поскандалити?
- Я цього не казала.
- Якщо хочеш, можеш піти зі мною до Паши. Там скандал буде точно.
- Ти ж не хотів мене брати.
- Краще ти покричиш на Пашу, ніж ми посваримося.
- Думаю, ти правий. Та й переживати менше буду.
- Якщо щось піде не так, Єгор мене приб'є.
- Чому?
- Та за те, що втягнув тебе в це. Паша - людина не дуже хороша. Його реакцію передбачити дуже важко.
- Не розумію, до чого тут Єгор.
- Він вже почав тебе допитувати про так звані нічні гуляння. А тут справа серйозніша.
- Та хто ж такий той Паша? Чому тебе лякає зустріч з ним?
- Не хочу обговорювати це. Думаю, ти сама все побачиш.
- Добре. Твій сніданок. Може кави хочеш? Чи чаю?
- Ні, дякую. Я зараз зателефоную Паші і домовлюся про зустріч.
Вечір. Будівля біля офісу Паші. Ми з Олегом чекаємо його вже півгодини. Цього мені достатньо для того, щоб почати злитися.
- Невже не можна вчасно прийти на зустріч?
- Що за милу злюку ти привів до мене?
- І тобі привіт.
- Я не злюка - це єдина фраза, яку я сказала Паші. Потім вирішила мовчати.
- Про що поговорити хотів?
- Тут будемо спілкуватися?
- У мене мало часу, тому швидко кажи, чого прийшов.
- Розмова стосується Аліси.
- Ти знаєш, де вона? Вже три дні вдома не ночує - а ця інформація мене здивувала. Хоча Аліса могла сказати брату, що додому не приходить.
- Як не ночує? - все-таки не говорила.
- Олег, не забувай про тему розмови. Паша ж людина зайнята, навіть не має часу, щоб дізнатися, де дружина.
- Це ти зараз з іронією говориш?
- Чистий сарказм.
- Розумна дуже?
- На розум не жаліюся.
- Олег, нащо тобі дівчина з мозком? У вас навіть спільних тем для розмов не буде.
- А це тобі просто так з рук не зійде. Я не буду терпіти, коли ображають дорогих мені людей - злість роздирає мене з середини. Хочеш розізлити Соню - скажи щось образливе про її оточення.
- Не звертай на нього уваги. Ми тут не для цього.
- Може ви нарешті скажете, нащо прийшли?
- Аліса подає на розлучення.
- Що?!
- Вона більше не житиме з тобою. Ти вже достатньо зіпсував дівчині життя. Цього вистачить.
- Чому ж така смілива дружина сама мені про це не сказала?
- Тому що вона тебе боїться.
- Так значить? Боїться? Гроші мої витрачати вона не боїться. Вдома не ночувати теж. Зраджувати не боїться, а чоловік її лякає.
- Може це через те, що чоловік у неї тиран? - очі Паши налилися кров'ю, ще трохи і з його вух пішла б пара. Він на психа схожий.
- Ти не знаєш, з ким зв'язуєшся, Олег. Я б на твоєму місці побоявся.
- Заради сестри я тобі ще раз носа зламаю. Ти підпишеш документ про розлучення і назавжди відстанеш від Аліси - Олег теж налаштований рішуче.
- Якщо зламаний ніс - це твоя погроза, то я навіть думати не буду. Не думай, що це мене злякає.
- А я б на твоєму місці так не говорила. Подумай добре, перед тим як робити зло моїм рідним. Ти не знаєш на що Я - наголошую на останньому слові - здатна.
- І що ж така маленька дівчинка мені зробить? Покусаєш? Волосся видереш? Чи може наберешся сили і виб'єш зуб?
- Я б не жартувала так.
- Олег, прибери її. Хай не плутається дурне під ногами, бо ще пошкодує про це.
- Що ти сказав? - Олег зі злістю вдарив Пашу по обличчю. Та його це ніби не вразило. Чоловік наніс удар у відповідь. Олег аж хитнувся.
- Невже через оце дивно ти готовий загриміти у відділок?
- Соня така ж важлива для мене людина, як і Аліса. І ти прекрасно знаєш, що я дуже не люблю, коли ображають моїх рідних.
- А я знаю, що не розрахувався з тобою - Паша знову вдарив Олега по обличчю, а потім наніс ще один удар, тільки тепер в живіт. Хлопець впав на коліна і скривився від болю.
- Ти пошкодуєш про це.
- Я не в тому віці, щоб боятися маленьких дівчаток.
- Іди по-доброму, поки я поліцію не викликала - псих! Не думаю, що Паша злякався, та все ж пішов. Допомагаю Олегу піднятися.
- Здається, він зламав мені носа.
- Тобі потрібно в лікарню. Тут не далеко. Зможеш іти чи краще викликати таксі?
- Сам дійду.
- Спирайся на мене.
- Сонь, все нормально.
- Нормально буде, коли впадеш по дорозі. Спирайся.
- Можна дещо в тебе запитати?
- Питай.
- Навіщо ти залякувала Пашу? Типу що ти йому можеш зробити?
- Особисто я нічого. Тільки ти не забувай, хто мій дідусь. У нього зв'язки скрізь є. Так що ми і розлучення доб'ємося, і Пашу покараємо.
- А ти в мене смілива - ситуація, звичайно, не найприємніша, але це так мило. "В мене".
- Дитячий будинок і не такому навчить.
До лікарні ми дійшли за кілька хвилин. Лікар таки діагностував перелом і призначив лікування.
- Що казатимемо Єгору?
- Може, він не побачить? Шанси є. Якщо найближчий тиждень він не приходитиме додому, то ні про що не дізнається.
- Ха-ха. А Алісі що скажемо? Вона точно переживатиме, а їй хвилюватися не бажано.
- Думаю, вона зрозуміє. Ходімо додому...