Улюблений вчитель

Глава 34

- Помер у тобі романтик. Дивись і вчись - беру маму за руку, стаю на коліно й усміхаюся. - Дорога моя Маша, я не можу бути впевненим, що безмежно кохаю тебе. Не знаю, чи вдасться нам бути разом до старості. Та точно знаю, що хочу бути поруч з тобою і твоєю надокучливою донькою. Виходь за мене.
- Мені одній здалося, що ця промова була підготованою?
- Не одній. Тільки мені не сподобався пункт про надокучливу доньку. Якщо ми з Машею одружимося, то донька в нас буде спільна. Виходить, що ти зараз образила мою дитину - мама пустила сльозу.
- Я приймаю це як згоду. Тепер будемо готувати вам весілля.
- Ей, Сонь, не спіши так. Я взагалі-то ще свою згоду не дала.
- Мам, твої очі говорять за тебе. Тільки тепер мені треба швиденько навчитися фотографувати не як каліка. Бо будуть у вас фотки з весілля криві.
- А ти впевнений, що вона не надокучлива? - закочую очі й сміюся.
- Я ж казала. Добре, ви тут собі розбирайтеся, а я переодягнуся і піду.
- Куди?
- В університет. Щось я там давно не з'являлася.
- Ти прогулюєш?
- Так, мамо. Не переживай, я все здам. Або ж вийду заміж, народжу дитину і взагалі закину навчання.
- Непогані плани на ранок суботи - Єгор зробив наголос на останньому слові.
- Ой. Ну тоді піду до Олега. Коротше кажучи, просто піду кудись, щоб вам не заважати.
Маша:
Сьогодні в Соні надто хороший настрій. Це лякає. Зазвичай в цей період вона кидається на всіх, мов скажена собака. Мабуть, Олег і справді позитивно на неї впливає. Не розумію, чому Єгор проти їхніх стосунків. Коли Соня пішла, ми з Єгором залишилися удвох. У повітрі повисла незрозуміла пауза.
- Поговоримо? - запитуємо ми одночасно й починаємо сміятися.
- Ти перша.
- Добре. Що це було? Ти ж обіцяв батькові, що про одруження думатимеш лише тоді, коли будеш готовий забезпечувати сім'ю.
- Я можу змінювати свої рішення. Знаєш, я не вірю в кохання з першого погляду. Але це схоже на нього. Мені не хочеться бути без тебе. Душа бажає відчувати аромат твоїх парфумів, прокидатися біля тебе, варити тобі каву зранку, говорити про Соню і просто мовчати. Хочеться робити будь-що, аби з тобою. Здається, це кохання.
- Аж серце закололо від приємних слів. Хай люди кажуть, що це надто швидко і по-дурному, та я теж хочу бути з тобою. Я згодна вийти за тебе заміж. Тільки є одна умова.
- Уважно слухаю.
- Обійдемося без гучних святкувань. У тебе друзів небагато, у мене теж майже немає. Соня, Олег, батьки, Алісу можна запросити. Та й по суті більше немає кого. Посидимо десь тихенько, без конкурсів і всякого такого.
- Я тільки за. Головне, щоб Соня нічого не вигадала.
- Вона може. Про це, мабуть, краще з Олегом говорити. Мені здається, що він зможе її зупинити.
- Думаєш?
- Олег однозначно має позитивний вплив на Соню.
- Може й так. Ти її краще знаєш, тому я просто повірю.
- Не так я уявляла собі пропозицію вийти заміж.
- Можу влаштувати щось романтичне, якщо ти хочеш.
- Я не про це - сідаю Єгору на коліна, обіймаю його й усміхаюся. - Не вистачає поцілунку.
- І чого ж ми чекаємо? Потрібно швидко виправити цю ситуацію...
Олег:
Як тільки Соня пішла, я відчув пустоту. Здавалося, ніби щось вирвали з душі. Невже це кохання? Я завжди думав, що це відчуття якесь інше. Абсолютно не таке. Та воно швидше схоже на хворобу. Чорт, як можна отак влюбитись? Я ж не зізнаюся їй. Це, як виявилося, дуже важко. Хм, дивно. Аліса останнім часом хоче більше зі мною спілкуватися.
- Привіт, Олег. Ми можемо зустрітися? Потрібно серйозно поговорити.
- Щось сталося?
- І так, і ні. Мені потрібна порада рідної людини.
- Приїдеш до мене? Чи може мені під'їхати?
- Просто відчини двері.
- Вже йду - Аліса накинулась на мене з обіймами. Вона плаче. Давно я не бачив сестру в такому стані. - Що сталось? Чому ти засмучена?
- Не знаю, що мені робити. Остаточно заплуталась. Ти сам? Де Соня? - чесно кажучи, мене здивувало це запитання.
- Вдома.
- Я думала, що вона і тут весь час біля тебе буде.
- У неї, окрім мене, є ще й особисте життя. Чому ти взагалі про Соню згадала?
- Мені здається, що їй можна довіряти. Може, вона щось підкаже.
- Не лякай мене. Що вже сталось?
У двері подзвонили. Я чомусь був впевнений, що це Єгор.
- Соня? Щось забула?
- Ти мені не радий? - вона сміється. Обожнюю цей сміх. Такий щирий і добрий. Ох, Олег, ти себе втрачаєш.
- Я завжди тобі радий. Просто ти не так давно пішла.
- А тепер прийшла. У мами з Єгором там важлива розмова, тому я вирішила поснідати в тебе. Заодно і тебе погодую - Соня закотила очі й пішла на кухню.
- Я тут трохи не сам.
- Привіт, Алісо.
- Привіт.
- Ви тут спілкуєтесь? Я, мабуть, краще поснідаю десь в іншому місці, не буду заважати.
- Зачекай. Пробач мене за ту істерику. Я була не права. Не думала, що в тебе з моїм братом може бути щось серйозне.
- Я йому зовсім не підходжу?
- Він тобі. Ти дівчина розумна, серйозна, а Олег зовсім не такий.
- Я думав, що ти на моїй стороні будеш.
- Наївний. І взагалі я не про вас прийшла говорити. Мені потрібна порада.
- Ми думали, що ти свої проблеми вирішуватимеш з Машею.
- Я теж спочатку так думала. Потім вирішила, що краще порадитися ще й з вами.
- З нами? Двома?..




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше