Глава 31

- Я зовсім забув про свої заняття. Ой-ой-ой. І як мене можна назвати вчителем? І головне ж, що ніхто не нагадує мені про це. У групу в телеграмі теж нічого не пишуть.
- А ти в групу зайди - усміхаюся. Єгор дістає телефон.
- Потрібно буде поставити пароль на телефон.
- Ти все життя працюєш без упину. Я вирішила, що настав час відпочити. Не переживай, твої учні будуть щасливі, коли бачитимуть тебе усміхненим.
- Не треба мене переконувати в тому, що прогулювати заняття - це добре.
- Можеш вважати, що я відпросила тебе з занять.
- Батьки цих дітей мене приб'ють. 
- На твоїй стороні як мінімум одна мама буде.
- Ахах. Думаєш, думку людини, яку я зараз поцілую, вважатимуть об'єктивною?
- У мене добре розвинений дар переконання - обіймаю Єгора й усміхаюся.
- Може, ти ще переконаєш Олега знайти роботу?
- Дозволь дітям насолодитися свободою.
- Ти Олега дитиною назвала? - Єгор сміється.
- Я образно сказала. Впевнена, що він дуже навіть серйозний, просто не показує цього. І взагалі ці стосунки будуть корисними для них обох. Соня позитивно впливає на Олега. Та й він діє на неї якось по-особливому. Соня дорослішає в плані жіночності.
- Мабуть, ти права. Та все одно я не думаю, що з цих стосунків може вийти щось хороше.
- Чому ж тоді радив Соні спробувати зустрічатися з Олегом?
- Я зробив це для того, щоб вона потім не пожалкувала.
- Граєш у подвійну гру?
- Просто не хочу, щоб перше кохання Соні було сумним. З Олегом їй точно весело буде.
- Хай так і буде, а ми не будемо їм заважати.
- Тільки не кажи, що надієшся на довгострокові стосунки Соні з Олегом.
- А чому б ні?
- Маш, ти серйозно? Я не вірю в те, що Олег так просто зміниться.
- Дарма ти так. Йому мінятися не треба. І ти сам це прекрасно знаєш.
- Не зрозумів.
- Олег дуже чуйний і вразливий. Всі ті дівчата, дурна поведінка - це просто маска. Звичайна маска, яку йому потрібно зняти.
- І чому ж ти так вирішила?
- Соня сказала. І батькові Олег подобається. А йому мало хто подобається.
- Так, я не зрозумів. Олег батькові подобається. А як же я?
- Ревнуєш?
- Просто цікаво.
- Не переживай, ти йому теж дуже подобаєшся.
- Думаєш?
- Єгор, що з тобою? Ти знову такий невпевнений, як тоді у Мілані. Що змінилося за два тижні?
- Не зручно мені в будинку твоїх батьків жити. Почуваю себе некомфортно.
- І чому ж ти раніше про це не сказав?
- Не знаю. Мабуть, не хотів тебе образити.
- Дурень ти, Єгор. Розповів би одразу, що тебе це не влаштовує. Я сама не люблю в батьків жити, та все ніяк від традиції не відвикну.
- І що ж ти пропонуєш?
- Поїдемо в мою квартиру. Надіюсь, Соня тебе соромити не буде?
- До неї я швидко звикну.
- До речі, де вона?
- Я їх з Олегом відпустив додому.
- Ох, не заздрю я нервам Олега. Соня сьогодні не в настрої.
- Він з Алісою кілька років прожив. Не думаю, що Соня за день замучить його більше.
- Мабуть, ти правий. Може, не підемо в кафе?
- Щось не так?
- Хочу побути з тобою без зайвих очей.
- Що ти задумала?
- Нічого. Просто моя відпустка закінчиться через кілька днів. Та й ти зараз працювати почнеш. Бачитись будемо тільки вечорами.
- Така перспектива мене не дуже радує. І все ж таки ти права. Потрібно насолодитися тим, що маємо. Тоді наступного разу відпустка буде ще більш бажаною. Захочеться знову відчути усе те, що відчували раніше.
- Отут зараз все стискається - торкаюся рукою серця.
- Потрібно лікувати твоє серце.
- Як? - Єгор притягує мене за талію і ніжно цілує.
Соня:
Коли ми з Олегом повернулися додому, я взяла велику ложку й накинулась на свій торт, як хижий звір.
- Хочеш? - протягую Олегу ложку з великим шматком торта.
- А ти з усіма ділишся? Чи тільки мені випала така честь?
- Бери поки я добра.
- Значить, тільки мені. Та все одно я не буду, їж.
- Ну з'їж шматочок. А краще бери ложку і їж зі мною. Не хочу я сама товстіти.
- А зазвичай ти з ким товстієш? Машу тортом відгодовуєш?
- Ні. Сама все з'їдаю. Так що тобі пощастило, і відмовлятися не маєш права.
- Добре, що в мене хоч алергії на шоколад нема.
- А на що є?
- Іноді на Єгора, коли в нього депресія починається.
- А якщо в мене буде депресивний стан, то в тебе на мене алергія буде?
- Ні. Ти не можеш викликати алергію. Як би сильно ти цього не хотіла, та не вийде - усміхаюсь.
- Що будемо робити, коли доїмо тортик?
- А чим ти хочеш зайнятися?
- Почуваю себе стервою, яка тримає хлопця під каблуком. Мені цікаво почути твої пропозиції.
- Ахах. А це виглядає так, ніби я підкаблучник?
- Зовсім трохи. Ти весь час питаєш, чого хочу я. А я в цьому випадку не можу бути впевненою в тому, що тобі цікаво.
- Останні декілька років я жив так, як цікаво мені. Потрібно щось змінювати.
- Так різко точно не потрібно. Мене, наприклад, це відлякує. Ти підштовхуєш наші стосунки до жіночої домінації. Це погано.
- Як у тебе все складно. Я навіть не задумувався про це з такої точки зору. Просто у такий спосіб дізнаюсь, чим ти любиш займатися.
- Можеш просто про це запитати.
- Домовились.
- Так чим будемо займатися?..