Глава 24

- Олег, знайомся, це мій дідусь, Віктор Богданович. Дідусю, це той самий Олег.
- Приємно познайомитись.
- Взаємно - Олег засоромився. Як же мило він виглядав у цей момент.
- Так що? За мої гроші будеш лікуватися?
- За ваші тим більше не можу. Я ж потім не розплачусь.
- Ти перший друг моєї онучки, з яким вона мене познайомила. І мені неприємно, що це сталося саме за таких обставин. Тому я зроблю усе для того, щоб повторити знайомство у більш приємному місці.
- Пробачте, що перебиваю. Олегу потрібно дотримуватися ліжкового режиму. Пропоную спочатку оформити його і продовжити розмову в палаті. І ніякі відмови я приймати не буду.
- Вся в Машу. Вперта, як віслюк. З нею краще не сперечатися.
- З вами, здається, також.
- Правильно мислиш.
Не розумію: сподобався Олег діду чи ні. Він не завжди показує свої емоції, тому зрозуміти важко. Потрібно буде потім поговорити без зайвих очей. Коли Олега нарешті оформили в палату, йому знову стало гірше. Лікар не дозволив мені залишитись у хлопця. Я чомусь дуже засмутилась через це. Дідусь вмовив мене поїхати додому. Майже всю дорогу я мовчала.
- Він тобі подобається - дідусь змусив мене відволіктись від думок і поговорити з ним.
- Що?
- Олег тобі подобається. Це помітно. Ти дивишся на нього якось по-особливому, не так як на інших хлопців.
- І що ж мені робити?
- Для початку дочекайся, поки він вилікується.
- А потім?
- Сонечко, я не маю права казати тобі, з ким дружити чи зустрічатися. Мені здається, що цей хлопець хороший. Але є щось таке, що змушує засумніватись. Тільки це всього лиш перше враження. Для того щоб когось судити, потрібно познайомитися з ним ближче.
- Інколи мені здається, що Олег надто хороший. Мабуть, саме це мене й відлякує. Я не впевнена в тому, що він справжній. Хочеться вірити в те, що Олег змінився, та чомусь дуже важко це зробити.
- Тоді краще не спіши. Побудуй з ним міцні дружні стосунки, дізнайся більше про нього. Тільки не роби це так, як мама. Маша, звичайно, дуже красива та розумна, але коли починає вести себе як психолог, відлякує хлопців. Вони не розуміють, є у неї симпатія чи просто бажання вирішити їхні психологічні проблеми. Будь щирою і відвертою, але не переходь за межі дозволеного. Просто стань Олегу другом.
- Я не завжди відрізняю, коли говорю як нормальна людина, а коли вмикається режим психолога.
- Тобі пощастило, що вивчила ще зовсім небагато. Маша скрізь бачить проблеми, бо з багатьма вже стикалась. А ти ще дуже юна, і все це знаєш лише зі слів мами. Просто не зациклюйся.
- Дякую тобі.
- За що? - дідусь зупинив авто біля магазину.
- За те, що ти в мене є. Я дуже тебе люблю - обіймаю його й цілую в щоку.
- І я тебе люблю. Підемо за тортиком?
- Угу.
- А за Олега ти не переживай. З ним усе буде добре.
- Просто хотілося з ним посидіти. Самому в лікарні геть сумно.
- Йому зараз спокій потрібен. Ти й сама це прекрасно знаєш. А як сама захворієш, то ще гірше буде.
- У мене сильний імунітет - дідусь дивиться на мене так, ніби хоче прибити. У такі моменти я починаю розуміти, що абсолютно неправа. - Зрозуміла. Поки Олегу не стане трохи краще, я його зачіпати не буду.
- От і добре. Я так розумію, що мамі ми нічого казати не будемо?
- Я їй і Єгору сама скажу.
- Значить, я повертався додому, вирішив зайти у магазин і зустрів тебе тут? - люблю, коли дідусь розуміє мене без слів. Якщо мама дізнається, що між мною і Олегом може бути щось більше, ніж дружба, вона розізлиться. Не через те, що це Олег. Просто мене взагалі ніколи не було від неї секретів, а тут щось приховала.
У магазині ми довго не затримувалися, бо вдома нас уже чекали.
- О, Соня. А ми вже думали, що ти не приїдеш.
- Я не могла пропустити поїдання шоколадного тортика.
- Де ти цілий день була? Хоч щось їла? Чи як завжди харчувалася повітрям? - не пам'ятаю чи снідала, а в обід точно нічого до рота не клала.
- Я була в Олега. Мабуть, коли готувала йому обід, щось їла.
- Ого, ти вже йому обіди готуєш. Добре прилаштувався.
- Зовсім не смішно, Єгор. І взагалі це твій найкращий друг хворіє. Я не винна, що, окрім мене, йому ніхто допомогти не міг.
- Попросив би мене, я б приїхав.
- Для початку телефон увімкни.
- Ти чому зла така? - сама не знаю, через що завелась. Давно такого не було. Я зазвичай спокійна.
- Пробачте, просто переживаю за Олега.
- Залишилася б з ним. Тоді перейматися не довелося би.
- Лікар не дозволив мені залишитися. До речі, потрібно подзвонити Алісі й сказати, що Олег у лікарні.
- Ти вже й з Алісою знайома? Чекай, що? У лікарні? Щось серйозне?
- До лікарні зі звичайною застудою не кладуть.
- Хто такий Олег? - питає бабуся...