- Це видно. Ти наляканий. Потрібно звикати до насиченого й веселого життя. І я з радістю допоможу тобі з цим. Ходімо - дівчина бере мене за руку й веде в приміщення.
- Олег, знайомся, це Маша - моя дівчина.
- Приємно нарешті познайомитися з дівчиною, що вкрала в мене друга.
- Це те, про що говорила Соня - шепочу Маші на вухо. Вона лиш усміхається.
- І мені приємно познайомитись з хлопцем, який сам робив усе можливе для того, щоб я "вкрала в нього друга".
- Ви ще покусайте один одного.
- Я можу.
- А я й не сумнівалася в можливостях Олега - Соня повернулася досить швидко. - Єгор, ти чого злякався? Можеш повернути руку на її талію.
- Ух, яка - Олег вміє круто оцінювати ситуацію.
- Яка?
- Сонь, не ламай йому мозок. Олег буде довго думати над потрібним словом.
- Ха-ха. Ну добре. Тоді пропоную почати святкувати - дівчина ставить на стіл дві пляшки шампанського. Маша дістає ще дві з пакету. Я сміюсь.
- Щось не так? - питає Олег.
- У мене теж дві.
- Здається, у когось буде дуже веселий день народження - Маша дивиться на Соню. Я вже хочу сказати, щоб дала дівчині трохи розслабитися, та Соня говорить перша.
- У мене зранку літак, тому пити з вами багато не буду. Але не обіцяю, що не зніматиму вас, коли ви будете творити щось дивне.
- Я тоді, мабуть, теж не буду пити - що це сталося? Не впізнаю Олега. Ой, та в хлопця аж щоки запалали так, ніби він соромиться.
- Доведеться нам з тобою весь удар на себе взяти - з усмішкою каже Маша й відкорковує першу пляшку.
- Здається, іншого виходу немає - сміюсь я і підставляю чашки.
- Єгор, - Соня бере чашку. Вона серйозно налаштована сказати тост, - ми сьогодні тут зібралися, щоб відсвяткувати твій день. Не хочеться говорити банальних привітань. Просто скажу, точніше навіть дам пораду, залиш минуле й будь собою. Ти крутий фотограф, хороший друг. Ти надійний і чесний, трохи сором'язливий, але дуже щирий. Я не шкодую, що записалася на курси й віддала тобі найдорожче. Ти цього вартий - здавалося б, такі звичайні слова, та вони назавжди залишаться у моєму серці.
- Ура?!
- Ура! - закричали ми всі разом.
Соня:
Вечірка вийшла й справді класною. Тільки чомусь мені здається, що всі засумували. Вмикаю повільну музику, вимикаю світло. Залишаються лише настільні ліхтарики. Настав час для романтики. Не всі мої ходи можна прорахувати. Забираю Олега, і ми залишаємо цих двох наодинці.
- Думаєш, вони не помітять, що нас немає?
- Ти бачив, як ці двоє дивляться один на одного? Ми їм точно не потрібні.
- Мабуть, ти маєш рацію. Значить підемо проводити тебе додому.
- Я не проти. Тільки є одна умова.
- Яка?
- Купи мені морозиво.
- Шоколадне?
- Пломбір. Шоколадні я тільки тортики люблю, але мені дуже приємно, що ти запам'ятав.
- Це було не складно.
- Я тебе тут почекаю - зупиняюся біля дверей цілодобового магазину. Олег заходить всередину без зайвих запитань. І дуже швидко повертається.
- Ваше замовлення, юна леді - ой, здається, щоки червоніють. Я хотіла поцілувати Олега в щоку, але він якось так повернувся, що мої губи торкнулися його підборіддя. Сміюсь і забираю у хлопця своє морозиво.
- Дякую.
- Тепер можемо йти?
- Звичайно - беру Олега за руку. Здається, його цей жест здивував. А мені це потрібно для того, щоб зрозуміти свої почуття.
- Даси вкусити?
- Чому ти собі не купив?
- Тобі сказати чесно чи вигадати цікаву історію?
- Чесно.
- Грошей вистачило лише на одне.
- Це так мило. Ти останні гроші віддав, щоб купити мені морозиво. Для мене ще ніхто такого не робив.
- Ти зараз смієшся?
- Я абсолютно серйозна. Це романтичніше за будь-які подарунки. Хочеш, тепер я тобі куплю морозиво?
- Дозволь просто один раз вкусити. Тобі забагато буде.
- Не хочеш, щоб я потовстіла?
- Не хочу, щоб ти захворіла.
- Ти до чортиків милий.
- А ти до чортиків красива.
- Ходімо швидше.
- Поспішаєш?
- Ні, просто трохи змерзла. Не думала я, що ночі вже такі холодні.
- І ти ще морозиво їси? Треба швидко тебе зігріти - Олег знімає свій світшот.
- Не потрібно.
- Грошей на таксі в мене немає, тому хоч так допоможу тобі зігрітися. І ніякі відмови не приймаються - хлопець забрав у мене морозиво й протягнув кофту. Мені й справді холодно, тому відмовитися не можу. Але ж він залишився в одній футболці. Якось незручно.
- Дякую - по тілу розлилось приємне тепло. Здається, не так гріє світшот, як сам вчинок.
- Нема за що. Тримай своє морозиво.
- Мабуть, це неправильно.
- Ти про що?
- Я забрала в тебе теплу кофту, щоб не мерзнути, а сама їм морозиво.
- Це робить тебе щасливою? - неочікуване запитання.
- Так.
- Тоді все правильно.
- Чому ти став таким?
- Яким?
- Милим, романтичним.
- Не знаю. Мені просто захотілося стати таким. Надоїло колишнє життя.
- І як ти зрозумів, що хочеш змінитися?
- Це сталося спонтанно. Я сам не розумію, в який момент усе змінилося. Чому ти взагалі питаєш про це?
- Цікаво стало. Якщо тобі неприємно, можемо змінити тему - насправді мені це потрібно для того, щоб зрозуміти, як діяти далі...
#449 в Молодіжна проза
#3814 в Любовні романи
#1804 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 16.01.2021