Глава 15

- Там місця трохи більше, проектор є. А якщо вже дуже сумно буде, можна фотосесію в костюмах влаштувати.
- Хороша ідея. А за стіл не переймайся, я візьму це на себе.
- Маш, я не буду брати в тебе гроші.
- Дозволь мені зробити своєму хлопцю подарунок - вона цілує мене в щоку, а я у відповідь торкаюся її губ своїми.
- Один раз дозволю.
- Ніколи б не подумала, що хлопець з плакату, що був моєю мрією, знаходитиметься так близько. І не зможе втекти - Маша міцно мене обіймає.
- Мабуть, краще сказати, що він не захоче тікати.
- Може підемо погуляємо?
- Є пропозиції щодо маршруту?
- Взагалі я на машині, так що можемо кудись поїхати і там гуляти.
- А кудись, це типу в ліс?
- Можна і в ліс. Знаю одне непогане місце, де класно гуляється. Правда це за Києвом.
- Тебе це лякає?
- Ні, просто потрібно сказати Соні, що я буду пізно.
- Контролює тебе?
- Переживає.
- Тоді краще подзвони. Тільки не кажи, що ти зі мною. Я прийшов на тренінг і пішов.
- Що за конспірація?
- Хай це буде для Соні сюрпризом.
- Тобі теж подобається порушувати чиїсь плани?
- Теж? Тобто ти любиш це робити?
- Не люблю, коли Соня занадто багато уваги приділяє моєму особистому життю. Я навіть на показ не пішла, бо впевнена, що вона щось задумала. І, як бачиш, не прогадала.
- Як їй вдається це все робити? Я вже навіть не впевнений, що вона випадково записалась на курси саме до мене.
- Батько настільки любить Соню, що спеціально найняв людину, яка шукає для неї всю необхідну інформацію.
- Круто. Мені б такого діда - ми вийшли на парковку. Машини тут такі класні, що очі розбігаються. - І яка з них твоя?
- А ти вгадай - проходжуся вздовж ряду автомобілів, намагаючись детально, наскільки це можливо, роздивитися кожен. Зупиняюсь біля темно-сірого BMW.
- Якщо не помиляюся, це твоя машина.
- Як?
- Що?
- Як ти це зробив?
- Не знаю. Це єдиний автомобіль на цій парковці, який тобі абсолютно не підходить.
- Чому так?
- Не схожа ти на дівчину, яка кататиметься на спортивній машині.
- Тебе прокатати на швидкості понад двісті кілометрів?
- Е ні, дякую. Повірю, що ти це можеш. Яка модель?
- BMW i8 Roadster.
- Тисяч сто євро, мабуть, коштує.
- Трохи більше.
- Я собі таку точно ніколи не куплю.
- А вона тобі потрібна?
- Не знаю. Може, колись стану сімейним чоловіком, машина знадобиться. Хоча для сім'ї спортивне авто не підійде.
- І я так думаю. Та батько вже не надіється, що я велику сім'ю заведу. Поки що нам з Сонею вистачає і цієї. Ти сідати будеш? Чи просто постоїмо, подивимося?
- Хочу прокататись. Тим більше хтось обіцяв прогулянку в чудовому місці.
- Тоді сідай - Маша відчинила двері. Я не очікував, що вони відчиняються вгору, виглядає прикольно. - Прокатаємось з вітерцем чи краще не відкривати дах?
- З вітерцем.
Всю дорогу Маша мовчала, пильно спостерігаючи за дорогою. Я вирішив не відволікати дівчину і просто дивився за її рухами. Ніколи не бачив настільки зосередженого водія.
- Ти добре тримаєшся за кермом.
- Стараюся. Не страшно було їхати з дівчиною за кермом?
- Дурні стереотипи. Ти прекрасно їздиш.
- Виходь.
- Виганяєш мене з машини?
- Я просто хочу гуляти.
Соня:
Сиджу я в Олега в квартирі, дивлюся черговий фільм і розумію, що мені це починає подобатися. Отакі звичайні вечори у квартирі перед телевізором.
- Про що ти задумалася?
- Здається, фільмо-терапія йде на користь не лише тобі.
- А кому ще?
- Мені. Перестала гуляти допізна, в клуби ходити, коли мама у відрядженні. Сиджу тут з тобою, комедії дивлюся.
- Не страшно?
- Що? - сміюсь.
- Сидіти з дорослим мужиком у його квартирі й дивитися фільми?
- Я швидше повірю в те, що Єгор зараз з Машею, ніж у те, що ти дорослий мужик.
- Тобто я не створюю образ дорослого чоловіка?
- Ти створюєш образ дитини, яку хтось дуже сильно образив.
- Так значить?
- Тобі не подобається правда?
- Мені подобається абсолютно усе, що ти говориш.
- Та ти що? За що ж мені така честь? - рука Олега випадково лягає на мою. Роблю вигляд, що не помітила цього, та глибоко всередині я усміхаюся.
- Ти говориш чесно.
- Я не вмію інакше.
- Впевнена?
- Ти про що?
- Єгор може й трохи дурень, та я схему зрозумів.
- Не розумію, про що ти.
- Твоя мама і Маша - це одна і та ж сама людина.
- Маячня якась.
- Соня, Соня, ти тільки що казала, що не вмієш брехати.
- Невеличкий обман заради кохання не можна вважати брехнею.
- Не така вже й ти безневинна, якою здаєшся. Якби ти мені одразу розповіла, ми б придумали цікавіший план.
- Та яка вже різниця? Вони зараз разом. Я досягла своєї цілі.
- Чому ти так у цьому впевнена?
- Мама сказала її не чекати, значить підчепила якогось хлопця. І хлопець цей - твій друг Єгор.
- Чому ти завжди так впевнена в тому, що все йде за твоїм планом? Один раз ти вже помилилась.
- Я не впевнена у своїх планах. Я просто знаю, що, як не крути, доля з'єднає цих двох. Вони створені один для одного.
- Я вже хочу познайомитися з твоєю мамою. Цікаво, чим вона зачепила Єгора.
- Маша давно закохана в нього. Та в неї над ліжком висить фото Єгора.
- Давня фанатка?
- Швидше прихильниця. Знаєш, я спочатку не вірила в те, що можна через фото закохатися в людину. Та з часом я зрозуміла, що це цілком можливо.
- Ти не боялась так ризикувати її почуттями? Єгор міг і не відповісти взаємністю...