Глава 14

- У мене слів не вистачає, щоб описати крутість твого вчинку. Для вихованців дитячих будинків найбільшою мрією є сім'я, і ти змогла дати її дівчинці, яка потребувала цього не менше, ніж інші. Тепер я розумію, чому вона так рветься усім допомагати. Соня бере приклад з тебе. А як твої батьки до неї ставляться?
- Батько одразу прийняв Соню, як рідну онучку. Я навіть не очікувала, що він так швидко звикне до дівчинки.
- А мама?
- Вона трохи довше звикала до цього, але таки прийняла той факт, що тепер у неї є внучка. Єдине, що мене турбує, це відсутність чоловічого виховання в Соні. Мабуть, через це її друзями частіше стають хлопці.
- Що поганого в тому, що вона спілкується з хлопцями?
- Вони різними бувають.
- Соня розумна дівчинка, не думаю, що вона спілкуватиметься з негативними персонами.
- Я напевно більше боюся, що їй розіб'ють серце.
- Хочеш, щоб Соня взяла з тебе приклад і взагалі не довіряла своє серце хлопцям?
- В мене інша ситуація була. Нікому не потрібна дівчина з дитиною.
- Не вірю, що в тебе не було хлопців.
- Невеликі романи у відпустках - все, що я могла собі дозволити.
- Так от звідки правило пішло.
- Перший раз я його порушила. Думала, що ти забудеш про мене. Втекла, бо не хотіла закохуватися надто сильно.
- І навіть не подумала про мої почуття.
- Подумала. Навіть переживала. Тільки не знала я, що Соня влаштує таку аферу. Хоча могла здогадатися. Особливо тоді, коли вона зателефонувала посеред ночі і сказала дуже дивну фразу: "Ти знаєш, що сьогодні день народження того хлопця з плакату?" Я не розуміла, до чого це було сказано, чому вона згадала про тебе.
- Тобто Соня знає всю ту історію про перше кохання до фотографії?
- Знає.
- Тепер усе зрозуміло. Вона хотіла, щоб ти стала щасливою. Того ж самого вона хотіла для мене. Коли дізналася, що ти мені подобаєшся, почала дивно поводитися. А коли я збирався в Мілан, то Соня через Олега передала, що на показі я зможу з тобою зустрітися.
- А я взяла і не пішла туди.
- І все одно ми зустрілися.
- Хто такий Олег? Не пам'ятаю, щоб у Соні був друг з таким іменем.
- Це мій друг. Хоча тепер і її також. Соня допомогла йому приєднатися до баскетбольної команди і обіцяла ходити на всі матчі.
- Ооо, це серйозно. Ну що ж, може тренінг почнемо? Яка тема тебе цікавить? - Маша спирається спиною в стіл. Підходжу до неї впритул й усміхаюся.
- Щось про поцілунки є? - саджу дівчину на стіл і чекаю реакцію.
- Взагалі-то я такі тренінги не проводжу, але для вас спробую зробити все, що в моїх силах.
- Приємно мати справу з професіоналом - пристрасно цілую солодкі губи Маши. Вона обіймає ногами мою талію, а пальцями заривається у моє волосся.
- Марія Вікторівна, до вас телефонують зі школи. Ой, пробачте.
- Вийдіть, будь ласка - ввічливо прошу я і продовжую поцілунок.
- А що мені відповісти? Вони хочуть запросити вас на розмову з дітьми.
- Ну я ж попросив вийти.
- Пробачте, але я буду слухати лише прохання свого керівництва - Маша мовчить, мабуть, чекає на мою реакцію. Ну що ж, по-хорошому вони не хочуть. Будемо діяти інакше.
- Я півроку не бачив дружину. Вона постійно в роботі. Довелося на індивідуальний тренінг записатися і заплатити купу грошей, щоб спокійно поспілкуватися з дружиною. Не витрачайте, будь ласка, мій час.
- Пробачте, не знала, що Марія Вікторівна заміжня. Я попрошу, щоб зателефонували пізніше - секретар вийшла, а Маша розсміялась і вперлась носом в мою шию.
- Здається, мої тренінги тобі не потрібні. Все в тебе нормально з впевненістю у собі.
- Чесно, я не знаю, коли вона з'явилася, та впевненість.
- Це звичайно добре, але ти поставив мене в незручне становище. Тепер всі будуть думати, що в мене є чоловік.
- Хай думають. Не треба було заважати моїм планам.
- Що з тобою?
- Я починаю жити. Минуле хай залишиться в минулому.
- Тебе не лякає, що в мене дитина є?
- Зовсім ні. Твоє дитя мені подобається. І прощатися з тобою я не готовий.
- І що ж це означає? - Маша обіймає мою шию.
- Є два варіанти: я можу запропонувати тобі зустрічатися або одразу пропозицію вийти заміж зроблю.
- Мені більше подобається перший варіант. Хочу побачити, яку романтику ти без грошей влаштовуєш. Та й батьки не зрозуміють, чому так спонтанно.
- Згоден, ще рано. Хоча твоїх батьків, мабуть, нічим вже не здивуєш.
- Їх дуже здивувало те, що я не повернулася на ніч додому. Влаштували допит.
- І що ти їм сказала?
- Не пам'ятаю. Здається, якось відмазалась. Зазвичай батьки хочуть пошвидше дочку заміж видати, та моїх це не стосується. Вони заміж Соню видати хочуть. Зі мною вже змирилися. Хоча спочатку в мами були ідеї, як не відлякувати хлопців дитиною. Пропонувала казати, що Соня - моя молодша сестра.
- А ти значить борешся за правду?
- Така брехня рано чи пізно викриється. Краще зразу розставити всі крапки над "і".
- Я тут подумав і вирішив все-таки відсвяткувати день народження. Вперше за двадцять вісім років.
- Ооо, ти молодець. Правильне рішення. І як же ти хочеш святкувати?
- Зберемося в мене в студії. Ти, я, Соня і Олег. Накриємо бідний стіл, ввімкнемо музику, фільми можемо подивитися.
- Чому в студії?..