Дзеркало і забута історія

Аня лягла спати в моїй кімнаті , а Сашка переселили в коридор . Чомусь , Вася не захотів бути в одній кімнаті з Сашою . Дивний якийсь ...
Хоча , у хлопців свої забобони . Їх іноді так тяжко зрозуміти! От тато ,наприклад, каже, що осінь для нього ,пора для написання віршів . А я зовсім ненавиджу цю пору! Слизько , гидко , і усе погане трапляється зі мною восени. Біля будинку промайнула чиясь постать. Я вирішила піти за нею .
-Уль?- на двір вийшов Василь.
Я ніби не помітила його , пішла за таємною постаттю. Тінь все бігла , і бігла . Вася причимчикував до мене. Ми заховалися за будинок.
-Щось шукаєте?- на нас подивилася стара бабця. В неї був кривий ніс та величезні очі. На голові червона хустинка , а на пальцях безліч кілець.
-Н-ні,- промовив Вася,- Вона ,напевно, відьма!- прошепотів хлопець.
-Ви щось шукаєте?- бабця почала ритися у сумці.
-Та ні . Ми вже хотіли іти . Так, Улю?
Я придивилася до сумки бабусі. В ній лежало кілька речей. Одне дзеркало так сподобалося мені, що дивилася на нього ще декілька хвилин.
-Подобається ? Ну тоді тримай! - жінка віддала мені дзеркало і кудись зникла ,- Тільки застосовуй його для хороших цілей!
Я оторопіла. Вася узяв мене за руку , і ми пішли . Вдома я уважно роздивлялася люстерко. Воно було з різними діамантиками , але старе . В деяких місцях подерте .
-Що це у вас?- спитала Аня .
-Якесь дзеркало . Дивне , так?
Сашко підбіг . Він узяв дзеркало і почав крутити його.
-Стій!- закричав Вася . Він узяв до себе річ ,- Дивіться .
На звороті було написано:"Повернення в минуле" .
-Це ж як з книги! Давно леді з України знайшла старе дзеркало . Декілька років тому в неї помер чоловік . І дня не могла жити без нього. Стара бабця , на ім'я Одарка , вирішила допомогти їй. Вона сказала, що це дзеркало поверне її в минуле . Леді може побачити чоловіка . От тільки при заході сонця , якщо не повернеться додому , то залишиться там назавжди . В минулому , де не так , як тут. Жінка не могла без чоловіка, тому запізнилася . Почався захід сонця . Усе зникло . Леді опинилася одна в невідомому місті. Бабця довідалася, що трапилось . Але допомогти не змогла. Дівчина лишилась в минулому, яке змінилось . Більше її ніхто не бачив ...
Василь замовк. Тиша.
-А як попасти в минуле ?- спитала я.
-В лісі стоїть карусель . Стара . Якщо розгойдати її в інший напрямок від сонця та подивитись у дзеркало , то попадеш в минуле .
Ось як . Для мене це було цікаво . Хоча, потреби у поверненню в минуле я не мала. Заховала дзеркало у валізу . У вікні промайнула чиясь постать.
-Ти що реально віриш у цю маячню?- спитав Сашко.
Я обурилася . Чому б і ні?
-Книги не брешуть. Пам'ятаєш ту історію з твоїми батьками,Уль?- спитав Вася.
Я розвеселішала. Навіть зараз вірю в цю історію . До речі, мама досі товаришує з Мелісою . Мене завжди дивувала її постійна молодість. Хоча, її чоловік також не гірший.
У вікні я побачила бабцю . Ту саму , яка віддала мені люстерко. Вона помахала рукою і зникла.
Через декілька днів нам було потрібно їхати назад. Почався сніг , а в нас не було теплого одягу . Тому ми зібралися і залізли до машини. Відвезти нас повинен мій дідусь (Олексій Дмитрович) . Він був у гарній формі . Я б навіть не сказала, що раніше споживав алкоголь. Тепер дідусь займався спортом , відвідував танці , радів життю.
Ми залізли до машини. Сніг все йшов , та йшов. Я дивилася у вікно. Сашко сів на переднє сидіння . Аня заснула біля мене . Мені стало смішно, бо з її рота вилазила слина .
Вася сів біля Ані . Він нахилився до мене , щоб щось сказати , коли Сашко і дідусь пішли . ( його маленький друг поїхав тиждень тому , бо захворів . )
-Цейво ... Слухай, Улю ...
-Що ?
-Ну ... Як кажуть в книжках:" Без тебе я не житиму і дня , Скажи мені , чи любиш ти мене?"
Я оторопіла . Нічого не зрозуміла зі сказаного .
-Ну ... Я люблю тебе !- не витримав Вася.
Я відвернулася.
-Слухай ,Вась, уся ця історія з "коханням" не для мене. Я ніколи не закохаюсь . Пробач . Мені не цікаві ці історії з романів ... Ще раз пробач .
-А я тобі доведу , що ти зможеш закохатись . І що це не дурна маячня!
Короче, коли прийшов дідусь і Сашко , ми сиділи мовчки. Ми уклали парі на те , що я закохаюсь у Васю . Тупо , знаю . Але що робити? Я люблю парі ... І не люблю програвати !
У вікні промайнув силует . Мені не давало спокою це дзеркало . Їхали додому в тиші . Радісний Вася, Аня , що спала всю дорогу, Сашко , дідусеві пісні , і засмучена я . Було шкода Васю . Він мій друг, і зовсім не думала, що закохався у мене . Шкода, якщо програє .
Дзеркальце лежало у валізі, чекаючи майбутніх пригод . Я і не знала, що мене очікує ...