Неочікувана зустріч . Приїзд друзів

Я прокинулася о 5 ранку , бо сусідський півень не давав мені заснути . Узявши книгу , пішла на вулицю . Птиці щебетали над головою . В далині чувся гул мотоцикла та мукання корів .
-Вже прокинулася , Уляно ?-на ґанок вийшов Василь.
-Як там твій товариш ?- засміялася я .
-Та хропить як трактор ! Це жах .
Я посміхнулась .
-Цікава ?
-Так , тільки дещо не зрозуміло .
-Що саме ?- Вася підсів ближче .
-Ну от - , розгорнула книгу , і почала гортати сторінки ,- ну як дівчина могла закохатись з першого погляду ? Це ж не реально ! І узагалі ... не зрозуміло .
-А я думаю -, хлопець нахиливсь і очима продивлявся текст ,- що це доволі реально . Якщо людина добра і для тебе найкраща , то чому б і ні ?
-Точно , ти ж закохався . Як там твоя Джульєтта ?
Хлопець знов закашляв . Він відвернув голову та побіг додому . Я знизала плечима .
На обід ми поїли доволі багато . Бабуся нагодувала купу їжі .
-Ну що пішли ?- запитав Данило Васю.
-Куди ?- дожовуючи другий пиріжок , перепитав Василь .
-Забув , чи що ? То я нагадаю . Ти казав , щоб я - не встигнув він договорити , а Вася закрив йому рота .
-Згадав , згадав ! Пішли вже .
Хлопці вибігли на двір і пошкандибали до колодязя . Бабуся пішла спати , а мені лишилось тільки сумувати . Телефон задзвонив .
-Ало?
-Привіт , Уляно, я один сюрпризик тобі везу .
-Аня ? Це ти , подруго ? Який "сюрпризик" ?
Подруга замовчала . Я почула , як вона щось буркнула . Потім почала шепотіти комусь . Згадавши про мене , попрощалася .
-Дивно .- прошепотіла собі під носа .
Вечір наближався . Хлопчики ще не прийшли . Вітерець лоскотав щічки , а я сиділа на гойдалці . За горизонтом з'явилася червона машина . Я придивилася . Дверцята відчинились . Анна вибігла і почала махати мені рукою . Далі вийшов ще один силует . Його я не могла розгледіти .
-Улю ! Улю !- тільки Аня називала мене так .
-Подружко !- я побігла до неї . Вона обійняла мене та засміялася .
Світловолосий хлопець із зеленими очима і джинсовкою , підійшов до мене . Тепер я взнала . Це точно був Сашко .
-Привітик , Улю ! - ,засміявся він ,- А твоя мати все каже :"Як там моє лисеня ?" .(після тої стрижки мене почали називати лисеням )
Я посміхнулась . На дорозі з'явився Вася . Його товариша поруч не було . От тільки вигляд він мав сумний . Хлопець розвернувся , побачивши мене , і пішов кудись геть . Що це з ним ? Сашко розвантажив речі та пішов в дім . Аня почала розглядати усе навколо. В мене з голови не вилазив Вася . Якийсь він став дивний ....