Книга від Сашка та злий монстр Вася

Це був тихий осінній день . Я зустрілась з Василем , щоб дослідити кісточку зі скелета" русалки ". На жаль , у мами були інші плани...
-О , Улю , а я тебе шукаю ! - гукнула вона .
-Мамо , я ж казала , щоб ти не називала мене так . - обурилася я . Тим паче перед Васею .
-А звучить мило . -, посміхнувся хлопець .
Коли помітив моє здивоване обличчя , відвернувся та почав кашляти .
Я знизала плечима , і почала записувати дещо до зошита .
-Твоя бабця кличе тебе на вихідні . Їй там на городі треба допомогти . Відпочинеш .
Коли мама казала :"Відпочинеш " , то це означало , що весь день я буду пахати, як кінь.
-Я можу з тобою піти . Я читав багато книжок про це . - втрутився Вася .
-Ну добре . Я ще Аню покличу .
-Ну от . Знайшла такого хорошого друга ! І читає , і допомагає . -, почала мама,- А ти Шекспіра любиш ?- запитала Василя .
-Звичайно , це один з моїх улюблених творців .
-Творців! Так говориш ! Це просто дивовижно .
Я зареготала .
-Ну добре , Шекспіре , залиштеся з моєю мамою , а я у справах.
Хлопець почав кліпати очима . Бачили б ви його здивоване обличчя !
А куди ж я пішла ? Однокласник Сашко обіцяв передати книгу . Він знайшов у бібліотеці величезний роман . Сказав , що мені сподобається .
-Привіт , Сашко !- гукнула я .
-Ось . - він простягнув книгу з величезною трояндою на обкладинці .
-Дякую , ти мій герой . Буде хоч чим зайнятись у бабусі .
-А коли їдеш ?
-На вихідних .
Сашко посміхнувшись , пошкандибав додому .
******
Вася все ще сидів біля гаража , склавши ноги . Коли побачив мене , то підбіг ближче .
-Я їй читав вірші цілу годину ! Де ти була ? О! Гарна книга .
-Сашко дав . Він - молодець . Шукав цілий місяць мені її .
-Сашко ? Знаєш , ця книга така нудна . В нього точно немає смаку . - обурився хлопець .
-А я прочитаю . Може , не так все й погано ...
Вася щось буркнув , і пішов .
Наступного дня у школі нам повідомили про карантин . Це означає , що в мене є цілий місяць канікул ! Можна забути про навчання , теореми та приклади .
Аня , на жаль , повідомила що захворіла . Тобто , на вихідні вона не поїде зі мною до бабусі . От халепа !
Ще й мама сказала , що я якраз на місяць і до бабці . Чуєте ? На місяць рабства ! А  як же книга , серіали та прогулянки ?
У двері постукали . Я відчинила .
-Привіт , Уляно . - на порозі стояв Вася,- Я пробачення просити прийшов .
-Та я й не ображаюся . Розумію , стрес .
От тільки на його обличчі не було ані стресу , ані злості . Він став якимсь іншим .
-Я тобі квіти . Ось . - хлопець простяг букет ромашок .
-Д-дякую .
Василя було не впізнати . Одяг сорочку , навіть попрасував . Ще й квіти ... Що це з ним?
Я розповіла йому про мої себто "канікули" . А на його обличчі засяяла усмішка.
-Нічого! Я з тобою поїду ,-він стишив голос,-а з русалкою потім розберемося . Тільки з нами ще Данило поїде .
-Хто це ? - здивувалася я .
-Ну він ... з п'ятого класу .
-Твій товариш?- зареготала я .
-Ну так .
От і домовилися . В п'ятницю ми зібрали речі і поїхали до бабусі . Дорога була довгою . Увесь цей час Вася дивився то на мене , то на Данила . Що б ви знали цей Данило менший за мене на дві , чи три голови . Посередині два вибиті зуби , і волоси стирчком . А ще футболка заправлена в джинси (які підтягнув аж до грудей ) .
Ці дні будуть точно веселими ....