Уляна Романюк ( продовження Уляни Коваленко)

Знахідка на дні озера

Я прогулювалась по мосту. Люблю думати про своє , мріяти , ... Я типу така собі мрійниця , яка надивилася фільмів . Так , я хоч і відмінниця , але серіали люблю .

Водичка доволі прозора . Хоч мостик і високий , але можна розгледіти кожну рибинку .

У річці щось дивне , помітила я . Нібито кістки , чи мушлі .

Я вилізла з-за мосту , щоб стрибнути .

-Стій !- почувся крик . -Не потрібно !- Василь , з мого класу , підходив ближче маленькими кроками .

-Слухай , що ти хочеш ?- не зрозуміла я . Вже хотілось перевірити , що це у воді , тому приготувалася стрибати .

Василь підбіг і схопив мене за руку . Він витяг мене на міст , і почав лаяти , заспокоювати , розмовляти .

У той момент я не зрозуміла його реакції . Тільки пізніше до мене дійшло , що це виглядало так , наче я хочу померти .

-Пішли .- хлопець почав йти . Я устала і зупинилася . -Ні , ми йдемо разом .- він узяв мене за руку .

Я так і зробила . Хоч і казала , що він не так усе зрозумів , але хлопець не слухав .

-Ось , глянь . Життя прекрасне ! Треба жити та .... Радіти !

Мені здавалось , що хлопець розмовляв зі мною , як з ненормальною .

Я не витримала . Досить клеїти дурня ! Я відкинула свою руку і побігла .

-Стій ! Уляно , будь ласочка ! Не треба !

-Та відчепись вже !

Хлопець наче фільмів передивився . Але я вже добігала до річки .

-Ось !- гримнула я.-Там внизу щось .

Хлопець не зрозумів . Він наблизився до мене .

-Це що ?!

-Я не знаю , хочу перевірити ,-з цими словами вистрибнула у воду .

Хлопець злякався , але помітив , що у плаванні я спец.

Я потроху витягла кісточки на сушу . Вася теж допоміг .

Через 20-хв ми склали справжній скелет .

-Це ж ...- на траві лежав скелет русалки .

Я подивилася на хлопця , потім на скелет .

-Дивовижно ! Ми ж відкрили новий організм .

-Тепер нас і в газеті покажуть . А куди його запхнемо ? Треба ж і дослідити , і дізнатись чи правдивий .

-Ти прав . Сховаємо в гаражі мого татка . Він там ніколи не прибирає .

Ми занесли кістки до гаража , і пішли до парку . Вже смеркало .

-А ти серйозно подумав , що я того ...

Вася промовчав .

-Я люблю читати книги , от і нафантазував ... лишнього .Думав , може , ти через хлопця ...

-Я? Через хлопця ?! Що б я і закохалась !

-Ти ніколи не закохувалась ?- здивувався він .

-Ні . А ти ?

-Здається тепер - так.

Затамувала тиша .

-А в кого ? Хто він ? Ой ! Тобто , хто вона .

Вася засміявся . Далі закинув руки за голову і пішов .

-Дуже дивна дівчинка , дуже дивна .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше