Зачіска від Анни

На відміну від моєї матусі, я не маю ніяких гарних локонів, чи довгих вій. В мене звичайнісіньке руде волосся, зелені очі наче болото та ластовиння. Ще й вушка вилазять з-під зачіски. Я їх і на клей, і на скотч, але марно.

До мене якраз прийшла Анна. В неї мама перукар. Подруга сказала, що зможе мене підстригти. Зробить якісь сходинки, чи щось таке. Я в моді повний нуль, тому й довірилась подрузі.

-Ну що? Будемо робити з каченяти лебедя?

-Ну давай.Тільки трішки підстрижи,-попросила я.

Подруга зажмурила очі. Мені стало доволі страшно.

-О! Ідея!

Я заплющила очі. Анна почала відрізати, рівняти та інше. 

-Ну як?-запитала я.

-Це нереально круто!

Що б ви знали, ми з подругою зовсім різні. Я багато вчуся і мало слідкую за собою. Анна - дівчинка з короткими локонами, чорними нігтями та шкіряною курткою. А в додачу до цього з жовтими кедами і джинсами. Вони любить увагу, а я - стояти осторонь. Хоча, подруга ніколи б не дозволила мені бути гіршою за неї. Ось і зараз.

Я подивилась у дзеркало. Волосся стирчало в різні боки. Ззаду деякі пасми були коротшими за інші. Я виглядала так, наче вилізла з журналу 90-тих років.

-Анно!

-Я знаю, що гарно.Ти ж тепер красуня!

Я ледь не плакала, але подруга виглядала такою щасливою, що я не стала її лаяти.

Наступного дня я йшла до школи з сумом. В закладі зустріла однокласниць: Катю та Марію.

-Уляно,в тебе така кльова зачіска!-вигукнули дівчатка.

-Смієтесь?

-Ні! Я б собі теж таку хотіла б, -зауважила Катя.- Уявляєш, маму просила, а вона не знайшла хорошу перукарню.

Я не могла повірити. Їй серйозно подобається ?

-Це я їй робила!-вигукнула Аня.

-Серйозно? Зроби і мені!-сказала Катя. 

-І мені! Мені!-приєдналася Марія.

У мене справжня подруга. Може, я трохи не розумію її світобачення, але вона завжди зі мною.

Тепер в мене трішечки смішненька зачіска, але я щаслива. Мене побачили і сказали, що я гарна. Знаєте, а це приємно. Дякую, Анно.