Змагання з фехтування та справжнє кохання !

Я зайшла до спортивного залу. Там хлопці тренувались,махали шпагами. Серед них я впізнала Іллю.

-Привіт,Уляна!

-Привіт.

-Сумувала?

-Трошки.

За літо і справді трапилось багато пригод. Я навіть недавно розмовляла з Мелісою. Вона вийшла заміж за Івана. Тепер вони щасливі.

До нас підійшов Денис. Цікаво,що він тут робив?

-Привіт,Уляна. Прийшла до мене на змагання?

-Ти теж будеш змагатись з фехтування?

-Так. Я буду битись з Іллею.

Що? З Іллею?Нічого собі!Я і не знала,що Денис любить фехтування!

Почались змагання. Ілля нападав на Дениса,але Романюк відхилявся. Укол,укол та ще один укол.

-Переміг Денис!Три уколи!- закричав тренер.

Я хотіла,щоб Ілля переміг,але Денис був моїм товаришем,тому я устала та почала аплодувати переможцю. Перемога була чесною. Хай Ілля переможе іншим разом.

Ілля схилив голову. Через маску не було видно його розлюченого обличчя.

Мене затримали. Адже у залі було забагато людей,тому я не могла пройти. 

Коли вийшла на вулицю,то не повірила очам. На землі лежав Денис і його били хлопці та.... Ілля! 

-Що ви робите!!!- почала кричати я.- Зупиніться!!!

Хлопці втікли,а Ілля підвівся. Наче нічого не сталось він промовив:

-Пішли,Уляна.

-Ти- ти,навіщо побив його?! 

Денис підвівся. З носа та рота лилася кров. Він тримався за руку. До нас підбіг міліціонер. 

 Ми сиділи у кабінеті. Міліціонер попивав каву та дивився то на мене,то на хлопців.

-Ну розповідайте.

-Денис побив мене!Я захищався. Скажи,Уляно,- він подивився на мене.

-Ну,Коваленко. Так,чи ні?

Я мовчала. Ілля... як ти міг? Через те,що не переміг?Мені стало бридко від нього. Я знала,що Іллі нічого не буде. Його батько багатий. А невинного Дениса... я не буду виправдовувати Іллю!

-Він бреше!- на мене поглянув Денис,- Ілля з хлопцями побив Дениса!

-Он як!- сказав міліціонер.

Ми з Денисом вийшли з кабінету. Ілля залишився з міліціонером. Хлопець зателефонував батькові,тому йому не потрібно було хвилюватись.

-Як ти?-запитала я витираючи кров.

-Нормально.

-Рука болить?

-Та ні…,- але я бачила,як він тримався за руку.

З кабінету вийшов Ілля.

-Ти що?Проміняла мене на нього?- запитав розлючений хлопець.

-Ми більше не будемо дружити. Ти виявився поганим,-сказала я,дивлячись йому у вічі.-Бувай.

Я взяла Дениса за руку,і ми рушили. 

Виявилося,що у Дениса перелом. Він місяць пролежав у лікарні. Почалося навчання. 

Я дивилася сумно у вікно. Мені хтось закрив очі. Я повернулася та побачила.... Дениса!

-Романюк!

-Коваленко!

-Я так радий тебе бачити!

-І я.

Ми йшли разом зі школи, крокуючи знайомими вуличками та відчуваючи аромат кави. Мама подзвонила мені і я ,попрощавшись з Денисом,пішла до ресторану.

Цікаво,що сталось?Навіщо йти у ресторан?Так далеко...

Я зайшла. Мені помахала рукою мама. Вона була такою щасливою. Біля неї сидів чоловік. Тепер мені вже знайомий.