Заздрість- найбільший ворог людей !

"Змагання з фехтування "." Неперевершений Ілля Юрченко покаже де раки зимують! " Усюди по школі були наклеєні афіші з цими словами. Я знала,що Ілля займався фехтуванням,але ніколи не приходила до нього на тренування.Вони повинні бути влітку.В серпні.  

-Привіт,Уля!-я обернулася та побачила Іллю.

-Привіт.

-Пробач,за той випадок.Я був дурним. З Марією зовсім не весело!Вона завжди говорить про себе.Пробач.Тільки зараз я бачу,що ти неперевершена!

Від цих слів на щоках виблиснув рум'янець.

-Пробачаю,-прошепотіла я .-Ти мені у коханні зізнаєшся?

-Ну так.Навіщо мовчати про це? 

Я ще більше почервоніла.Невже Ілля ...обрав мене? Я так рада!Денис точно буде щасливий,що я помирилася з Іллею.

Ілля пішов до їдальні.Я стояла сама у коридорі.До мене підійшов Денис.

-Привіт.

-Привіт,а що це в тебе?Ти що побився?!-в Дениса під оком виднівся синець.

-Батька розбороняв.Він вліз в драку з чоловіками,а вони мене....

Мені стало шкода Дениса.

-Я помирилася з Іллею.Він мене кохає.Розумієш?

-Кохає? Він тебе? 

-Так,ти радий ?

-Радий…,- відрізав хлопак та подивився у відчинене вікно.

-Чому сумний?

-Уляно,ти...ти…., -він стис кулак,-Як ти не помічаєш?

-Чого?

-Квіти,дешеве морозиво,гарні слова,прохання,щоб ти допомогла...

-До чого ти ведеш ?

-От!В тому діло ....нічого.Не бери в голову,-він посміхнувся.Гарною світлою посмішкою і втік.

Я стояла знову сама.Що мав на увазі?Що хотів сказати?Чому утік...? 

Сьогодні дуже важливий день.Уроки відмінили,а замість них в нас буде "День талантів". Я хочу проспівати пісню.З дитинства люблю співати.От тільки .... Денис.Де він?Все немає та немає.Образився?Я ж нічого такого не сказала,а він ...утік.

Я допомогла віднести стільці до актової зали.Усі сіли на свої місця.Перший клас перешіптувався на перших сидіннях,а дорослі хотіли усе сфотографувати на телефон.Так,спокійно!Все буде добре!Навіть мама та бабуся прийшли.Поступово черга доходила до мене.

-Ну все,я пішла, -сказала Катя.

Вона буде показувати свої малюнки.В неї справжній талант! Сподіваюсь,що вона переможе.Я не хотіла перемагати.Мені це не потрібно. Для мене це був звичайний конкурс.Цікавий,але звичайний.Цей факт мене не заспокоював.Ілля також був у залі,і хотів підбадьорити мене,коли я буду виступати.

Каті почали аплодувати.Вона щаслива прийшла до мене та посміхнулася.

-Я точно переможу!-сказала дівчинка. 

Тепер моя черга.Я вийшла на сцену.Було важко.Ноги тряслись…

***

Я побачив,як на сцену вийшла Уляна.Вона була бліда.Ми вчора посварились.Я їй хотів натякнути про свої почуття,але вона не зрозуміла...

І тепер Уляна,немов зіронька на небі сіла на стілець,і заспівала.Її голос долинув до моїх вух.Це була прекрасна пісня.Сумна та прекрасна.Я хотів заплакати,але тримався.Дорослі на задньому сидіння почали плакати.В кінці Уля вклонилась та втекла.Зал аплодував.Усі повставали та гукали її ім'я. Дівчини моєї мрії.

Тільки одна людина не була щаслива.Вона ламала руки та скреготіла зубами.Ця людина скоро зробить боляче Уляні,зрадить її. Найближча їй людина...

-Уля ,ти молодець!-сказав їй я.

Вона посміхнулась.

-Мир?

-Мир.

-Що ти тоді мав на увазі?-запитала в мене дівчина з рудим волоссям.

-Був поганий настрій,-я не хотів,щоб вона почувала себе виною,тому збрехав.

-Я сьогодні піду до тебе в гості.Не проти?

-Ні.

Уляна до мене додому?Що я кажу?А батько?Як побачить його?Що робити?

До нас наблизилась Катя-подруга Уляни. З нею стояли Аліса та Марія.

-Ну привіт,Уляно.Ти перемогла на конкурсі. Молодець !-з презирством сказала Катя.

-Катя,я …,-хотіла виправдатись Коваленко.

Серйозно?Вона просить пробачення через перемогу? Уляно, якщо Катя злиться через твою перемогу,то вона точно не справжня подруга.

-Хех,яка ти подруга після цього?Короче,Катя тепер з нами.А ти,невдахо,тепер самотня!- насміхалась Аліса.

Уля опустила голову.Ну все,я не буду терпіти.

-Ти не справжня подруга,якщо так себе ведеш.Іди зі своїми "новими товаришами"! Улю не чіпай !-не витерпів я.

В дівчат очі стали величезними.Вони пішли.

-Мінус краща подруга,-прошепотіла Коваленко.

-Це не подруга,якщо вона тобі заздрить.

Мене покликали.Була моя черга виступу.Я вирішив виступити просто для однієї людини.Не заради перемоги...

Уля побажала усього найкращого,і я побіг.

***

Я сіла на стілець.На сцену вийшов Денис.Він узяв до рук мікрофон та почав.Я не знала,що він буде робити.Для мене було сюрпризом,коли Денис почав читати вірш:

-А дощик сльози омиває.

Під ним не видно зовсім їх

І наче серце відкриває

 Один,ти сам,на самоті…

Ключи летять у синє небо

 Яка іде зараз пора?

Так, це важливо,

Та для мене,той дощик ллє

І йде вона .

Пора для щастя,радість,скарга

 Скажи,як пахне сивий дощ 

Отак у світі ще буває

Що дощик ллє ,і йде любов…

 А дощик сльози омиває

Під ним не видно зовсім їх 

І наче серце оживає

Один,ти сам,на самоті...

Він замовк.Зал піднявся та почав аплодувати.Я заплакала.Коли він казав,то мен згадувалися ті моменти,коли Денис дарував квіти,підтримував... Невже?А якщо цей вірш для мене?Він... любить мене,а я Іллю...

***

-Ну що?-спитала я.

-Пішли,-видихнув він.

Ми зайшли купити торт.Далі пішли до Дениса додому.