Злая тітка , або мій провал

На столі вже лежали страви:і борщ,і запечене ягня,і млинці,і голубці.Короче,ми чекаємо гостей.До нас повинні прийти тітка Марина з дядьком Кирилом-її чоловіком,тітонька Ніна,з її чоловіком-дядьком Тарасом.Недавно в тітоньки народилася маненька.Її звати-Неля.Я обожнюю дітей!Тому хочу побачити дитину .

У хаті все прибрано,от тільки до верхньої полиці дістати не вийшло.Але, сподіваюся,що ніхто не побачить цього.Вже п'ята година.В мене задзвонив телефон.

-Хто це тобі дзвонить? Кавалер ?-з усмішкою запитала мати.

Вчора я не могла заснути.Все думала і думала про те,що сталось тиждень тому. З того дня я більше не розмовляла з Іллею.Натомість потоваришувала з Денисом. Катя сміється з нас та каже,що ми тепер друзі навіки. 

Ой,щось я відійшла від теми. Мені подзвонив Романюк.

-Ало?

-Привіт Коваленко. Може, позаймаємось математикою?Ти в ній спец,а я,-він промовчав, -нічого в ній не тямлю.

-Пробач,але в мене гості.Давай іншим разом?

-Ну добре…,-я почула,як він засмутився.

-Я хочу у понеділок поговорити з Іллею за той випадок.Пам'ятаєш?

-Тааак,-протягнув він,-пробачеш його? Тікав, як ... як ... антилопа от як!

-Антилопа?

-Нууу,типу ввічливо обізвав його.Ти його пробачеш?

-Напевно,бо хочу освідчитись йому у коханні.

-Що ?- у хлопця наче крихта у горлі застрягла.- Ну добре,мені пора.Бувай! 

Я вимкнула телефон.Гості скоро прийдуть.І чому Денис не любить так Іллю?Ілля добрий,класний...

Гості вже прийшли.Тітка Марина розмовляла з мамою,а я посміхалася Нелі.Це маля таке класне! Гості вже доїдали голубці.І почалася бесіда:

-А мій Єгорчик такий молодець!І співає,і складає пісні,і і …,-хотіла тітка Марина щось додати,але забула.Через це я посміхнулася.

-А я бачу,що ти у веснянках досі?І волосся...Не люблю рудий колір,- це було наче ніж у серце.Ну тітка Марина,ви перебільшуєте!

Всі подивилися на мене.Запанувала тиша.Це означало,що тітка шукає чим ще насолити.Вона почала ходити по кімнаті та шукати бруд. 

-Ой,що це?Пилюка!- знайшла ту полицю.Що робити?Мама подивилася на мене,і посміхнулася.

-Ой,пам'ятаєш,Ніно,як ми завжди ховали сміття під килим?- перевела тему мама.

Сестри почали згадувати життя,дитинство.Тітка заспокоїлася.Я пішла на кухню,щоб узяти лимонад.Проходячи повз тітки підсковзнулась та...Ой,краще мені провалитись під землю!Краще втекти,краще...

-Ти,ти маленька негідниця!!! Ти спеціально!- вона кричала,показувала руками на свою кофтинку, з якої крапали жовті краплі рідини.

У моїй уяві вона стала драконом.Злим червоним драконом,який хотів вбити мене.Але тут з'явився лицар - дядько Кирило.Він заспокоював жінку,але вона злилася.Урешті решт тітка Марина та дядько Кирило пішли.Затамувала знову тиша.Я пішла до кімнати.Через годину прийшла бабуся.Вона також живе разом зі мною та мамою.Бабуся засмутилася,що запізнилася через роботу,але вона усе ж таки побачила онучку Нелю.

Коли усі пішли,а бабуся лягла спати,то до мене зайшла мама.Вона була сумною,хоч і не хотіла цього показувати.

-Я знаю,що ти не винна, але потрібно попросити пробачення в тітки Марини.Можеш це зробити заради мене ?- вона дивилася мені у вічі .

-Так,я зроблю це заради тебе.

Мама для мене була і подругою і матір'ю з дитинства.Вона замінила батька.Я її дуже люблю,і не хочу,щоб з нею не розмовляла її сестра.Тому я зроблю це тільки заради неї.

***

Я заснула.Уві сні на мене нападав дракон.Червоний дракон,якому не подобалося моє волосся.Врешті-решт мене врятував Ілля.Так і настав ранок.Важкий для мене ранок.Потрібно їхати до тітки до села,і просити пробачення заради матері та бабусі.Так не хочеться,але потрібно …