Неочікуване прибуття

Вечір запалив свої вогні, але біля Королівського Палацу ще було порожньо. Біля клумб амарилісу, хелеборусу і пастельно-бірюзових хризантем самотньо блукав камердинер - він не міг піти геть і займатись своїми справами, хоча і найближчі години він проведе на самоті. Негласна традиція спізнюватись на щорічний бал в палац Пліна Туса склалась давно і дотримувалась неухильно ось уже впродовж трьохсот років.

Лише коли годинник на ратуші в Оргаліті почав добігати до десятої вечора, на доріжці в припалацевому саду з'явилась перша карета. Вона була яскравого малинового кольору, лише дашок і підступи були підведені білим, що надавали кареті ще більшої сліпучості. Запряжена вона була четвертом гарних коней алкідної породи, яким було тісно в упряжі і вони енергійно рухали копитами в чвалі, так і просячись пуститись в нестримний галоп.

Коли карета порівнялась з парадним входом палацу, камердинер не поспішаючи підійшов до неї. Він чудово знав цю карету, саме цим пояснювалась його вайлуватість.

Проте коли двері відчинились, він, мимоволі згадавши своє військове минуле, виструнчився, немов на параді.

- Ви... Мосьціпане, це велика честь зустрічати Вас...

***

Леді Габіон ж настанням сутінок лише почала збиратись. Вона теленькнула в дзвіночок і в кімнату зайшов уже по-парадному одягнутий паж. На ньому були вузькі штани, приталений піджак з великими сріблястими гудзиками, а ноги увінчували гостроносі туфлі кармінно-червоного кольору:

- Вінніле, ну де ти ходиш? - не гнівно, але сухо кинула леді.

- Моя пані, лише одинадцята вечора, - зазначив паж.

- Справді? - звела тонкі брови жінка. - Ах, ну так чого ти стоїш? Давай вже збиратись на бал.

- На бал?

- Так, на бал, Вінніле. Сьогодні вночі на нас чекає бал в палаці Пліна Туса.

- Бал в палаці Пліна Туса...

- Так, ти правильно все почув. Я не розумію, чого ти досі не подаєш мій корсет!

- Міледі... - почав паж і затнувся. - Це не моя справа. Може, те, що я скажу, коштуватиме мені голови...

- Вінніле, тобі коштуватиме голови те, що ти не водиш мене за ніс своїми недомовками. Кажи і швидше!

І паж аж голову втягнув:

- Міледі... Кажуть, сьогодні на балу буде сам він....

І леді Габіон опустилась прямо на підлогу.