ПОГЛЯД ВОЇНА
Я пам’ятаю погляд того хлопця, який без ніг котився у візку.
Як біля нього, поряд йшла дівчина і не зважала на його біду.
В його обличчі біль, образа, розпач. Невже я гірше?!! Що не
так в мені?!!
Я захищав твоє життя, дівчино!!! А ти без шани йдеш собі. То
йди!..
І трапилось це ранньою весною. Птахи раділи сонцю і теплу,
І тільки з сумом хлопець у візочку дивився вслід тій дівчині в
миру.
*******************************************************************************************************************
ВІЙНА-ЧУМА
Війна-чума, що вкрала щастя в сім’ях. Страждання матерів.
Відсутність усмішок дітей.
Війна – це людожерний злидень,
який заглядає у вікна хат людей.
Війна – це скло сердець розбитих на узбіччях долі.
Відсутність ніжності, обіймів і тепла.
Війна – це зло з спотвореним обличчям,
воно не знає вдячності й добра.
Вона з’їдає все навколо себе, вбиває, рве і спалює серця.
Війна ніколи не була вдовою, сиротою.
Їй чужі людські якості та почуття.