УЛАМКИ СНІВ
Збирав уламки снів я в кольорах веселки.
І бився в долі скло – поривами ідей.
І намагався долю я свою змінити,
Наплутав кольори веселки потай від людей.
********************************************************
ЗВЕРНЕННЯ ДО ВЕСЕЛКИ
Я запитав веселку: «Скільки можна?
Радіти пустощам безпечного життя?
Хіба не бачиш ти – життя тривожне
І не завжди щасливе це буття.
Ти десь у висоті даруєш барви
І не бажаєш глянути у забуття.
Ти небеса кохаєш до безтями,
А ти візьми до низу вороття.
Чи під тобою так все дивовижно?
Чи можуть всі до неба зазирати?
Всі ці земні турботи, сірі тижні,
Не зможуть багатьом цю змогу дати.»