Розділ 21

Аудіотрек Skeler — To Die Without Scars

Селін

Прокинулася від поцілунків Джареда. Це були неймовірні відчуття. Сердечко хвилювалося, але більше від його дотиків та пестощів. Примружила очі. Почула, як за вікном гудів вітер та лив дощ.

— Добрий ранок, східна принцесо! — мовив у губи Джаред та навис наді мною, обіймаючи за талію.

Від його дотиків по тілу знову пройшов струм. Я поглянула в його сині очі, а самій ридати хотілося від того, що йому прийдеться брехати, матері прийдеться брехати. Хотілося провалитися крізь землю.

— Чому очі налиті сльозами? — поцілувавши повіки, запитав.

Намагалася триматися, не видавати себе. Розуміла, що Джаред не повинен дізнатися про наш план із мамою, а матір своєю чергою не повинна знати, що я з ним провела ніч.

Дивно якось стало! Колись батьки мріяли, щоб я була з Джаредом, плекали надії, а зараз моя матір проти, його батьки — я впевнена, також! І ніхто не очікував, я і сама, якщо бути відвертою, не чекала, що почуття до нього заполонять мою душу та тіло, що я захочу саме йому віддати свою цноту та серце. Я обхопила плечі Джареда та занурилася обличчям у його груди, щоб він не міг бачити моїх сліз.

— Крихітко, що з тобою?

— Джареде, ми деякий час не повинні спілкуватися, ти маєш зрозуміти.

Він сильніше обійняв мене та поцілував плече, піднімаючись до губ. Скинув із мене ковдру та руками доторкнувся до стегна. Я не витримала та застогнала.

— Ти мені потрібна, Селін Джексон! — промовив Джаред.

Від його зізнання стало тяжко дихати, і я відсторонилася від його вуст.

— Селін, — він напружився та нахмурив брови.

Боже, як же тяжко! Хвилювання ніби хвилею накрили мене. Я почала цілувати його обличчя, а в горлі стояв ком. Через сльози всміхнулась.

— Якщо не готова чи маєш сумніви, краще не відповідай, — промовив.

Ну що ж, Селін Джексон, ти знову дурепа. Не могла зізнатися в почуттях, але тепер саме головне — бути обачною та довести до кінця свій план.

Першою людиною, якій зізналася про Джареда, стала Лейла. Я з хвилюванням розповіла їй про ніч у клубі та ніч, яку провела з Джаредом. Лейла декілька хвилин мовчала, потім все ж таки сказала, що вона рада за мене, але щоб я була обачливою. Також вона повідомила, що погодилася на пропозицію пана Бурхана з приводу запрошення на каву.

— О, Лейло, це чудова новина! — зарепетувала. — Тільки як Амір сприйняв таку новину?

— Батько був шокованим, і коли пан Бурхан приїхав за мною, то вони довгий час розмовляли з ним. Ну, як ти можеш здогадатися, ніхто з чоловіків не сказав, про що була розмова.

— Гм... можливо, Амір хоче видати тебе заміж на пана Бурхана?

— Деніз, — крикнула у слухавку Лейла, — що за думки прийшли у твою гарненьку голову?

Я засміялась.

— Ні, я на це ніколи не погоджусь! — заперечила Лейла.

Ми ще декілька годин розмовляли, доки не зайшла матір у кімнату та не сказала, що вже час вирушати. Я виключала мобільний телефон, поглянула на себе в дзеркало, всміхнулась своєму відбиттю, удала, принаймні перед мамою, що все добре, і пішла слідом за нею.

Рівне волосся, підбори, червоні вуста, класична чорна сукня з вирізом спереду — таким образом я повинна покорити акціонерів. Якщо бути чесною, мені було все одно, як вони приймуть мій прихід, мамі також було байдуже, тому що вона вважала, що я не повинна щось доказувати акціонерам, в цьому я її підтримала. Єдине, що мене хвилювало, — Джаред!

Він знає, що я повинна з’явитися в компанії перед голосуванням, але не знає саме головнішого, що в мене не сорок відсотків акцій, як і в нього, а сорок п’ять. Мама все ж таки надавила на одного з акціонерів, а саме на Едварда Норріса, який мав десять відсотків акцій компанії, і він був змушений віддати нам ці п’ять відсотків. Матір не сказала, як вона це зробила, проте була досить задоволеною, коли повернулася з перемовин.

— Цей щур був готовий на все, щоб я не віддала в прокуратуру проти нього компромат.

— Мамо, що ти дійсно плануєш із ним робити?

Вона обернулася та нахмурилася.

— Коли ти станеш головою правління, я віддам всю інформацію в прокуратуру. Такі негідники не повинні з тобою працювати.

— Ох, мамо, ти жорстока.

— Це не я жорстока, Селін, це життя ставить такі умови. Я лише намагаюсь повернути справедливість.

З нею сперечатися не було сенсу. Нехай буде так, як вона говорить, і зараз, коли я вийшла з будинку, направляючись до машини, хвилювання пройняло мене. На декілька хвилин зупинилася, адже відчула слабкість.

— Донечко, що з тобою?

— Просто... хвилююся!

Хвилювання не проходило до тих пір, доки ми не зупинилися перед п’ятнадцяти поверховим будинком компанії. Нахлинули приємні спогади. Мама не квапила мене, а спокійно спостерігала. Працівники, які поспішали на роботу, озиралася на нас та про щось перешіптувалися.