Розділ 11

Джаред

Випірнувши на поверхню, я жадібно ковтнув повітря. Наступна хвиля з головою накрила мене, збиваючи орієнтири. Пробиваючись крізь солоні бризки, я нарешті побачив її. Селін, перебуваючи у вертикальному положенні, безладно борсалася ногами й руками, ніби намагалася піднятися по невидимих сходах. Коли я підплив ближче, мокре волосся повністю обліпило її обличчя. Я ривком відкинув пасма з її чола й побачив повністю розфокусований, скляний погляд. У наступну секунду вона перестала рухати ногами й просто почала йти під воду. Я зробив ривок під водою, обпливаючи її ззаду, щоб вона в паніці не затягнула мене за собою. Вхопивши Селін під пахви, я із силою ривком виштовхнув нас обох нагору. Коли ми випірнули, однією рукою обережно зафіксував її підборіддя над водою і, працюючи лише ногами, з усіх сил погріб до кам’янистого берега.

Коли ми виплили на сушу, гострі валуни боляче врізалися в тіло, роздираючи шкіру, але мені було байдуже. Селін не дихала. У неї був пульс, але вона залишалася без свідомості.

— Ну ж бо, Селін, давай… — задихаючись проричав я.

Перевернувши її на бік, я миттєво перекинув дівчину через своє коліно, щоб вона висіла головою вниз. Притримуючи її чоло однією рукою, іншою я із силою надавив між лопаток. З її рота нарешті виплеснулася вода.

— Селін, повертайся до мене!

Дівчина почала кашляти та спльовувати воду. Перевернулась на живіт, схилила голову та через кашель і сльози почала щось незрозуміле говорити.

— Селін! — я обережно пригорнув її до себе. Вона судомно схлипувала та, схопившись руками за голову, почала важко дихати.

— Я не витримаю, — ледь чутно прошепотіла. — Боляче…

Намагаючись заспокоїти, я міцно обійняв Селін за талію. Дівчина обхопила руками мою шию. Відчув, як її тіло сильно труситься Вологе волосся прилипало до тіла, вона була в шоковому стані й важко зайшлася кашлем, випльовуючи рештки води. Її тіло било дрібним, неконтрольованим тремором.

— Джареде… — ледь чутно, разом із виском повітря, вирвалося з її грудей.

Я обережно занурив руку в її мокре волосся й тихо промовив:

— Усе добре, дівчинко. Ти в безпеці.

Вона судомно здригнулася й спробувала відсахнутися, але сили миттєво залишили її, а погляд був тьмяним і сповненим дикого, неусвідомленого жаху. Сльози змішувалися із солоною водою на щоках.

Згори пролунали стривожені крики. Повернувши голову, я побачив, як до нас кам’янистим берегом бігли Бурхан, Майкл та Клавдія.

Селін зробила безпорадну спробу піднятися, але лише безсило похилилася. Я легенько підхопив її на руки. Дівчина вткнулася головою мені в груди й знову почала щось гарячково й незв’язно шепотіти через кашель.

— Джареде, що трапилось?! — першим підбіг Бурхан, задихаючись від бігу.

— Це… це Селін Джексон?! — вигукнув Майкл, впившись очима в дівчину.

Я нічого не відповів. Не витрачаючи сил на пояснення, тримаючи на руках тремтячу Селін, я мовчки попрямував вгору по кам’янистій стежці.

— Як ви знайшли нас? — запитав у Бурхана.

— Клавдія сказала, що Еліс як збожеволіла та почала стежити за тобою. Тим більше я дуже сильно був здивований, коли Клавдія сказала, що знає про Селін.

На мить повернувши голову, побачив, як позаду мовчки йшли Майкл та Клавдія.

— Ти повинен розуміти, що тобі може бути, — схвильовано промовив Бурхан.

— Дякую, що знайшли нас… про наслідки розумію. Ви бачили Еліс?

Бурхан захитав головою.

— Джареде, як так… що Селін… — Майкл розвів руки.

Клавдія опустила голову та тяжко зітхнула.

— Це я у всьому винна! Я повинна була попередити за Еліс.

— Заспокойтеся! Крім мене ніхто тут не винний.

Майкл та Клавдія забрали машину на стоянці й поїхали слідом за нами. На задньому сидінні я тримав Селін на руках, Бурхан поглядав на нас у переднє дзеркало й, зрештою, промовив:

— Джареде, це Еліс зіштовхнула Деніз?

Я мовчав. Бурхан дістав мобільний телефон та включив його на гучний зв’язок.

— Барбаро, терміново знайди Еліс Кінг та скажи охороні, щоб до мого приїзду закрили її в номері та не відпускали!

— Бурхане, що трапилось? — почув схвильований голос Барбари.

— Зроби так, як я говорю! — гаркнув чоловік та вимкнув телефон.

За кілька хвилин ми приїхали до лікарні.

— Одягни! — Бурхан кинув мені футболку.

Ми вискочили з машини, а слідом за нами вже гальмували Майкл та Клавдія. Коли до нас прибігли лікарі з ношами, Бурхан одразу перейшов на крик:

— Hemen Dr. Berkant'ı arayın! (Терміново покличте лікаря Берканта!)

Черговий лікар з’явився миттєво. Мене в палату до Селін не пустили — двері зачинили перед самим носом. Бурхан тим часом буквально силою поволік мене в приймальний покій, щоб медсестри обробили роздерту об гостре каміння ногу.