Розділ 1

Минуло три роки

Джаред

Розплющивши очі, повернув голову. Біля мене спокійно відпочивала вона. З волоссям гралися сонячні промені. Я кілька хвилин спостерігав за дівчиною, а потім тихо підвівся з ліжка, одягнувся та вийшов на балкон. Повітря було прохолодним і чистим — класичний ранок Бодрума. Місто розкинулося переді мною: білі будинки, блакитні бухти, човни, що повільно ковзали по воді.

Спершу я не планував відпочинок саме тут, але друг, який став власником готелю на березі, таки переконав. Врешті я погодився й не прогадав. Я поїхав із друзями, щоб добре відпочити та розважитися.

Бодрум зустрів нас екзотичними запахами, нічними вогнями та тією характерною турецькою легкістю, від якої розслабляється навіть найбільш зациклена на роботі людина.

Голос вирвав мене з думок.

— Добрий ранок, солоденький… — Еліс обвила руками мої груди й потерлась носом у спину. — Джареде, ніч була… ммм… неймовірною.

Я обернувся. Вітер грався її рудим волоссям, вона надувала губки й тягнулась до моєї шкіри, проводячи язиком по плечу.

— Еліс, досить. Ми добре провели ніч, але в тебе є свій номер у готелі.

Її обличчя перекосилося.

— Джареде, ну ти й скотина! — різко вигукнула.

— А що ти хотіла, солоденька? — розвів руками. — Ти ж сама говорила, що ніяких серйозних стосунків, окрім розваг!

У відповідь вона показала середній палець, швидко одягнулася й грюкнула дверима так, що стіна здригнулася.

Я повернувся до кімнати й впав обличчям у ліжко. Подушка пахла її парфумами — надто солодкими, надто нав’язливими. Дратівливими, як і вона. Я жбурнув подушку на підлогу й заплющив очі, ще сподіваючись урвати хоч кілька хвилин сну після тієї бурхливої ночі.

Але замість сну з’явилася вона. Селін.

— Завтра віддаси, — обернувся до Селін.

Вона на мить притиснула куртку до себе, затримавши на мені погляд.

— Ой, Джареде, твоя шляхетність мені вже починає подобатися. Але відвикати потім буде набагато складніше. Ти готовий до таких наслідків?

Я нахилився трохи ближче до неї та усміхнувся.

— Щось мені підказує — ти любиш цю гру не менше за мене.

Крізь сон почув, як хтось гамселить у двері. Образ Селін під дощем повільно розчинявся. Знову почув стукіт та голос Майкла.

— Друже, підйом! Відпочинок чекає…

За три роки вона жодного разу мені не снилась, я вже почав забувати її образ, як раптом прийшла… уві сні. Ліниво підвівся з ліжка та пішов відкривати двері, адже той дурний Майкл продовжував репетувати.

— Джареде, — увірвався друг, — ти що такий блідий? Примару побачив, чи руда не давала вночі спокою?

— Друже, все разом, — нахмурившись, опустив голову.

Ми сиділи на терасі ресторану. Сонячні окуляри рятували від яскравого світла та чужих емоцій. Я дивився на море, дозволяючи собі хвилину тиші. Але Майкл не вмів мовчати — особливо, коли йшлося про його нову подругу Ванессу.

— О, Ванесса прекрасна, — гордо розповідав він. — До речі, вона ж модель із Лестера.

Коли дівчата підійшли до нас, Ванесса присіла поруч із Майклом і без вагання поцілувала його. Клавдія, подруга Еліс, повна протилежність Ванессі: тиха, непомітна, заглиблена у власні думки. Вона нерішуче поправила пасмо волосся й ледь кивнула на привітання, ніби її свідомість досі блукала десь дуже далеко, де значно безпечніше, ніж тут. А Еліс тільки кинула на мене хижий, злий погляд і сіла навпроти, бурмочучи:

— Готель жахливий. Їжа так собі. Персонал хамовитий…   

— Еліс, чому така знервована? — зареготав Майкл. — Ніч, виходить, була невдалою?

Еліс закотила очі й різко відвернулась. Я відвернувся й, поглянувши вдалечінь, подумав лише одне: чому саме сьогодні, після трирічної тиші, Селін з’явилась у моєму сні.

За сніданком всі мовчали, окрім Майкла та Еліс, які постійно сперечалися та гаркались. Ванесса сиділа й усміхалась, споглядаючи перепалку між Еліс та Майклом, Клавдія, як завжди, розглядала жіночі журнали та видавала тяжкі зітхання. Я ковзнув поглядом униз, на нижню терасу. Там стояв Бурхан Алібер — господар готелю, якого я знав уже п’ять років. Високий, усміхнений, запальний, але щирий. Багатій, від якого світські левиці втрачали голову. Побачивши мене, він підняв руку, і я кивнув у відповідь. До нього підійшов чоловік із дівчиною. Вона буда одягнута в довгу блакитну сукню. Вітер грався її довгим хвилястим волоссям, і на мить вона нагадала мені кадр із якогось занадто ідеального фільму.

Бурхан поцілував їй руку. Вона повернулася трохи боком, і я просто застиг. Рухи навколо ніби втратили звук. Голос Майкла, роздратовані вигуки Еліс — усе зникло. Лише ця незнайомка й блакитна сукня, яка коливалася під вітром. Я зморгнув, наче намагаючись вирватися з власної голови. Але коли знову глянув туди, вона вже повільно йшла поруч із тим чоловіком.