Розділ 22

Тірша, 17 червня, субота, 2322 рік.

Час потихеньку затягував мої рани. Я справді навчилася жити без мами і хоч мені все ще боліло, я більше вранці не сподівалася зустріти її на кухні. Я навчилася знову посміхатися і більше не відчувала провини за сміх і маленькі радості.

— Твоя мама хотіла б бачити тебе усміхненою, — казав мені Ровен. — Їй було б боляче бачити тебе в постійних стражданнях. Ти не зраджуєш її пам'ять, якщо продовжуєш радіти.

Я знала, що Ровен мав рацію, але мені все ще було складно. З одного боку, час потроху лікував, але з іншого — з наближенням літа я знову впала в депресію. Наближався мій день народження — перший без мами. Ми вже пережили Новий рік і татовий день народження без неї, а тепер я мала зустріти своє свято без неї. Адже це було і мамине свято теж! Так хотілося хоч на хвилиночку побачити її знову, але навіть у снах вона приходила до мене рідко.

Джулз під керівництвом бабусі Віти провела церемонію пошуку душі, де вона побачила, що моя мама знову переродилася в іншому, хорошому світі. Для мене її видіння здавались чимось фантастичним, я насилу вірила у всі ці світи, переродження і таке інше, але якщо у маминої душі все добре, то мені треба її відпустити і жити далі.

Мені не дуже хотілося відзначати свій день народження, але і Ровен, і Джулз, і навіть тато наполягали на святі. Джулз запропонувала, щоб я відзначила у неї вдома, вона допоможе мені з приготуванням. До Джулз кілька днів тому приїхав Джед Сін із Нью-Доуна під виглядом чергової перевірки, а насправді, щоб побути із нею. Джулз то посміхалася, то бурчала, так що не зрозуміти було, чи рада вона приїзду Джеда чи незадоволена. У їхніх стосунках відчувалася напруженість.

Я дозволила Джулз приготувати більшість блюд для святкового столу. Зазвичай приготування мене заспокоювало, відволікало, але зараз не хотілося весь день стояти біля плити. Я мріяла випити і втекти далеко в ліс, одною, навіть без Ровена, і просидіти там у тиші, під ласкою теплих дотиків вітру. Але я не могла їх кинути. Торт я вирішила приготувати простий — «Кучерявий пінчер», мені не хотілося возитися з різними прикрасами, а його можна зробити багато, на всіх вистачить. До того ж він неймовірно смачний, що компенсує його простий вигляд. Картоплю з м'ясом теж готувала я, тому що Джулз м'яса не їла і готувати його навідріз відмовлялася. Захопившись, я приготувала грибний пиріг за новим рецептом, придуманим самою: з додаванням вареної картоплі та смаженої цибулі та з кремом із перетертих на пюре смажених грибів зі сметаною.

Ровен, природно, був у захваті і від торта, і, особливо, від пирога. Втім, грибний пиріг похвалили усі. Коли я вкладала в приготування душу, то в мене завжди виходило щось неймовірне. Своїм талантом я завдячую мамі. Я не могла не згадувати її сьогодні, не могла не сумувати. Вночі мені пощастило ненадовго побачити маму уві сні, ледь помітний образ у саду, працюючу серед дерев. Вона посміхалася мені, щось розповідала, я пам'ятаю, що підбігла її обійняти, але сон розтанув, тільки я до неї доторкнулася. Джулз казала, що чим менше я зараз її бачитиму уві сні, тим швидше змирюся з її смертю. Головою я розуміла, що вона має рацію, але моя душа рвалася до мами. Я не хотіла миритися з її смертю, я не хотіла звикати жити без неї, але я мала. Заради мами в тому числі.

Тато пішов додому на початку вечора, бо збирався вранці їхати. Судячи з того, що дядько Нед залишився веселитися разом із Джоаною, тато їхав сам. Я давно полишила спроби розпитати його, чим він займається, але цього разу він сам сказав, що збирається до кількох міст за покупками, у тому числі й у пошуках гарної зброї, і повернеться лише за тиждень. Тато, звичайно, не сказав, що зброя та все інше потрібне було для активізму, але він сказав хоча б щось. Який-небудь, а прогрес.

— Через рік я стану повнолітньою. Уявляєш, Ровене? — я насилу могла уявити, що я майже доросла. Нехай я і не почувала себе дитиною, але батьківська опіка щоразу мені нагадувала, що я не можу відповідати за себе сама.

— Час швидко летить, Ті. Мені здається, я буквально вчора втік зі Спрінгвілла після загибелі батька та дядька, а вже минуло майже 4 роки!

— Буквально вчора ми з тобою познайомилися, Ровене, а зараз я вже й школу закінчила. Так дивно.

Ми сиділи обійнявшись у вітальні на дивані, поки Джулз разом із Джедом мила посуд на кухні. Джоана з дядьком Недом вийшли надвір покурити. Ми чули, як у ніс потягло тютюном. Вони про щось говорили, але ми не звертали уваги, поки Ровен раптом не подав знак замовкнути і кивнув у бік вікна. Ми присунулися ближче до вікна і прислухалися.

— Мені було 19 і мені здавалося, що він був коханням всього мого життя, — ми почули, як Джоана, що сильно напилася, щось розповідає Неду. — Довгих півроку ми насолоджувалися своїми почуттями, а потім я зрозуміла, що чекаю дитину. Я зраділа, адже я думала, що ми разом назавжди. На жаль, він не поділяв моїх почуттів. Він втік, залишивши мене одну розгрібати проблеми. Я рано залишилася без батьків, не було кому мені допомогти, підтримати. Розлютившись на нього і весь світ, я зробила аборт і назавжди перестала довіряти чоловікам.

— Але, Джо, — заперечив дядько Нед, — не всі чоловіки тікають від відповідальності. Багато хто з нас дуже хочуть сім'ю та дітей. Ось глянь на Грана. Він зразковий батько.

— Так, Гран — молодець. От тільки мені таких чоловіків не траплялося.

— Я хочу дітей, Джо. Я вже нагулявся.

— Ти несерйозний, Неде! Ти п'єш, ти валяєш дурня, ти чортів активіст ...

— Але ж і ти активістка, Грозова Джо! — ми почули звук поцілунку.

— Дурень ти, Неде! — за мить почувся звук ляпаса.

— Ох, Джо... Колись ти підкоришся моїм чарам.

— Але не зараз, не зараз…

— Ти ще комусь розповідала про це? — спитав дядько Нед за кілька хвилин мовчання.

— Майла знала. Вона ж стільки років була моєю найкращою подругою. Так її не вистачає.

Від згадки про маму моє серце стиснулося від болю. Я відсунулась від вікна. Більше не хотілося підслуховувати. Я встала, щоб допомогти Джулз на кухні, але зупинилася, почувши, що між нею та Джедом ведеться палка дискусія. Я поманила Ровена пальцем, щоби він теж послухав. Звичайно, підслуховувати Джулз некрасиво, вона нам і сама все розповість, але я не могла встояти від спокуси. Мені подобалося підслуховувати.