Розділ 24

Сіра, 2344

Я думала, що навчуся необхідним ритуалам за 2 місяці, але вже минуло 2 роки, як я вивчала магію, а Джулз мені ще не дозволила піти на мою суперважливу місію. Коли мені виповнилося 12, вона сказала, що я вже надто доросла і не треба її тітонькою звати, бо вона старою тоді почувається. Ну а мені що? Мені байдуже. Можу і без тітоньки. Якщо Джулз в свої 39 без тітоньки себе молодшою відчуває, то мені ж не шкода її так називати.

От тільки її «надто доросла» не до всього підходило. Для чогось я була надто доросла, а для чогось — занадто мала. Нечесно! Дуже нечесно!

— Коли ти вже мене відправиш за Тіршею? — в один із днів, після наших занять, я встала перед дверима, затуляючи прохід, щоб Джулз вже точно не втекла від мене. І від відповіді.

— Сіро, дозволь мені пройти, — Джулз насупилася і склала руки на грудях. Вона завжди так робила, коли була трошки не в настрої. Або не трошки. — В мене купа справ.

— Чому ти не можеш мені відповісти? — я скопіювала її позу. — Ну, Джулз!

Джулз зітхнула, похитала головою і… здалася.

— Добре, сідай на диван. Поговоримо.

Я зручно вмостилася і подивилася на Джулз, чекаючи поки й вона сяде. Нарешті Джулз присіла поруч і почала мені пояснювати.

— Сіро, в нас є одна проблема… — вона начала здалеку, але я була надто нетерпляча, щоб чекати, тому перебила.

— Ми не зможемо забрати Тіршу? — я похнюпилася.

— Ні. Зможемо. Не перебивай. Хочеш отримати відповіді — будь терплячою.

Я зітхнула. Терпіння в мене завжди було мало.

— Ти надто мала, Сіро, щоб відправитись на пошуки Сіри. Це не в магазин сходити. Можливо, тобі доведеться якийсь час жити самій. У 12 років ти не зможеш сама жити в чужому часі, за невідомих обставин, шукати Тіршу серед тисячі людей. Це завдання для більш дорослої людини. А відправити з тобою я нікого не можу. Я ж тримаю наш план в таємниці. Про нього знаємо тільки ми з тобою і Джед. Я не можу більш нікому довірити це.

— А тітка Джоана? — спитала я. — Адже вона теж зі здібностями. І Тіршу вона любить.

— Я боюся, що вона не зможе зберігти таємницю. Якщо розповість дядькові Неду, то він точно не втримається і все розкаже твоєму татові. І сама піти з тобою не можу, бо маю бути тут, щоб контролювати все. Якщо тобі не вдасться відкрити портал звідти, то я допоможу. Я не можу ризикувати, але й відправити тебе, поки ти ще дитина — теж не можу.

— Я не дитина, я вже підліток! — я ображено насупилась. — Ти ж знаєш, я вже доросла, самостійна.

— Знаю, сонечко, — Джулз пригорнула мене до себе і я трохи здалася. Хотілося, звісно, вибухнути, посперечатися, але ж я доросла! Я маю контролювати свої емоції. — Але твій тато вважає інакше. Якщо ти зникнеш на кілька днів, а тим більше на тиждень, він рознесе тут все навколо. Мені буде непереливки, якщо він дізнається, що я тебе відправила назад у часі.

— То ми просто чекаємо, коли я стану старшою? — я засмутилася. Отакої, все через мене!

— Так, сонечко, — Джулз кивнула й погладила мене по голові, ніби я була зовсім маленькою.

— І скільки ще чекати? Коли мені виповниться 16 чи що? — хоча до мого повноліття залишалося всього 4 роки, але зараз вони здавалися вічністю.

— Може й раніше. Все залежить від тебе, Сіро, — Джулз взяла мене за руку, усміхнулася. — Мені треба бути впевненою, що ти зможеш дати собі раду і не розгубишся в чужому місті, в іншому часі. Якщо я побачу, що ти вже достатньо самостійна, то ти зможеш відправитись за Тіршею. Та й виглядати ти маєш дорослішою. Давай почекаємо хоча б до 14 років.

Виглядати дорослішою з моїм невеличким зростом й худорлявою фігурою було важко. Від Тамії я отримала не тільки маленький ніс і магію, а ще й невисокий зріст. І це мене так засмучувало! Я хотіла бути вищою! Як Кессі. Можливо, тоді Чейз би не вважав мене малечею…

Він мені так подобався! Дуже! Але йому вже виповнилося 15 і я була для нього дитиною. Він дивився на мене такими ж очима, як і на свою сестру Кессі. Жартував наді мною, поблажливо усміхався, але він був такий цікавий. Чейз багато читав і знав таке, що ми не знали. Тільки от Кессі не дуже любила слухати брата, він здавався їй надто занудним, а мені подобалося. Я так хотіла обговорювати з ним прочитані книги, але він не сприймав мене за рівну. Це ображало! Адже я бачила нас разом у минулих життях!

Так. Кілька місяців тому я вперше провела ритуал впізнавання душ сама, без Джулз, у себе вдома. Я хотіла відшукати Чейза. І я знайшла його. Ми були разом. Ми були парою. Ось чому мені з ним так цікаво! Але я йому нецікава. Він звертає увагу лише на Мілдред Фортіс, дочку дядька Зака, товариша дядька Неда. Звісно! На неї всі звертають увагу. У неї хвилясте світле волосся, високий зріст і груди чималенькі в її 15 років, а в мене і грудей ще немає, так, лише якийсь натяк. Так прикро. І коли вже я подорослішаю? І щоб Тіршу повернути, і щоб Чейз побачив в мені дівчину, а не дитину…

Окрім занять магією з Джулз я почала вивчати корейську мову. Мені хотілося розуміти ті пісні, що подобалися татові, які були особливі для нього з Тіршею. Тато із задоволенням допомагав мені із навчанням. Йому подобалося, що я така схожа на нього і геть не схожа на Таммію. А ще він казав, що я нагадую йому його бабусю Сіру на честь якої мене назвали. Це вона в нашій родині започаткувала любов до корейської мови і серіалів, а також навчался у шамана, що раніше жив у будинку Джулз, варити зілля. В прабабусі Сіри не було магічних здібностей, але вони непотрібні, щоб варити зілля. Це може кожен. Це як суп зварити — дуже просто, коли знаєш рецепт.

А ще… Цього року тато мене навчив стріляти з лука! Це трапилось так несподівано. В один із теплих весняних днів ми вирушили разом на прогулянку в ліс. Тато привів мене на ту галявину, де він навчав стріляти Тіршу і тепер настала моя черга.

— Тірші було 13, коли я її вчив стріляти, тож у тебе є всі шанси стати кращою, — підморгнув мені тато, вручаючи лук і стріли.