Розділ 16.4

Правда шокувала Бріанну, адже жити все життя, вважаючи батьком одну людину, а потім дізнатися, що насправді в тебе інший батько — непросто. Проте, коли перший шок пройшов, Бріанна зраділа. Вона зізналася, що завжди трохи заздрила Таммії, адже Бреннан її любив і дбав як міг, а Джейсон Бріанну постійно ігнорував. Бреннана так зворушив факт появи в нього ще однієї доньки, такої схожої на Таммію, що він пообіцяв дівчинці бачитися з нею постійно, любити і піклуватися. Сцена возз'єднання сім'ї виглядала такою милою, якби не один факт, який мене мучив.

Таммія. Мені завжди здавалося, що Бреннан її любив лише тому, що вона була дочкою Тіни. Рубі він, звичайно, теж любив, але до Таммії він мав особливі почуття. Він боявся її втратити, оскільки смерть Таммії знищила б ілюзію сім'ї, яка була в нього з Тіною. Я бачив, що для Бреннана було важливо мати з нею спільну дочку — дочку від жінки, яку він так кохав. І хоч я не розумів, за що можна було кохати Тіну, але почуття Бреннана я розумів, як ніхто інший. Мені б зараз жилося набагато легше, якби в мене була дитина від Тірші. І чому я її не вмовив, поки вона була жива?.. Все, що в мене залишилося — лише жаль про втрачені можливості.

Мені так хотілося, що Сіра була дочкою Тірші, а не Таммії. Я любив її, любив, не думаючи про те, хто її мати, але мені здається, що якби вона була дочкою Тірші, я любив би її ще сильніше. Вона б залікувала мої рани. А так… Вони завжди кровоточитимуть. Єдине, що мене тішило: Сіра зовсім не схожа на Таммію. Все, що в неї було від матері — магія і маленький акуратний носик. Всім іншим мала пішла в мене: колір очей і волосся, риси обличчя — дівчинка була моєю маленькою копією. Сіра — тільки моя. Вона не нагадуватиме мені про Таммію.

Я давно перестав жаліти Таммію, останнім часом я сердився на неї за атаки на дочку, але зараз, дивлячись, як Бреннан радіє новонабутій дочці, мені знову стало шкода Таммію. Бріанна заповнить порожнечу в душі Бреннана після смерті Таммії, у нього залишиться спільна дочка з Тіною, адже ще одну вона йому народити точно не зможе, вік уже не той. Бреннан отримав свою нормальну дочку. Він завжди таку хотів: дочку від Тіни, схожу на нього, з реалізованою магією. А ще Бріанна так схожа на Таммію, що цілком може вважатися її повноцінною заміною, покращеною версією, так би мовити. Перший бублик глевкий, а ось другий вже вдався. Бридка думка, але вона застрягла в моїй голові.

— Ви збираєтесь розповісти правду про Бріанну Таммії, Ангусе? — спитав я по обіді, коли ми стояли з ним на ґанку і курили.

— Думаєш, що треба? — Бреннан зітхнув.

— Думаю, що треба. Вона має право знати.

— А раптом Таммія засмутиться? — Бреннан виглядав невпевненим. Новина про доньку здорово вибила його з колії. Незважаючи на те, що він їй зрадів, тепер він мав багато що змінити в своєму житті. — Раптом вирішить, що тепер мені на неї начхати, раз у мене є їй заміна?

А він правильно думає, як не дивно. Не зовсім ще пропаща людина.

— А ви поводьтесь так, щоб у неї й думки подібної не виникло. Все ж від вашої поведінки залежить, Ангусе.

— Я так розумію, що якщо я не розповім, то ти сам їй все розповіси, Ровене?

Проникливості йому не позичати! Так, дійсно, я не збирався тримати Таммію у невіданні.

— Ви все правильно зрозуміли, Ангусе.

— Але чи не буде для Таммії потрясінням ця новина? Я не хочу, щоб її стан погіршився.

— Трясця, Ангусе, вона все одно помре за кілька років. Ну нічим ви їй не допоможете. Гірше чи ні, але хай краще знає правду. Мені здається, вона зрадіє, що у вас буде хтось, здатний втішити після її смерті. Вона так щиро вас любить. Просто дивовижно.

— Не розумієш за що, так? — Бреннан сумно усміхнувся, дивлячись у далечінь на осінній ліс.

— Не розумію, — я не бачив сенсу приховувати свої думки. Бреннан чудово знав, як я до нього ставлюся. — Втім, я не розумію також і за що ви так кохаєте Тіну. Як взагалі можна кохати жінку, якій начхати на власну дитину, яка любить лише тих дітей, з якими їй просто?

— Любити хорошу, гідну людину легко, чи не так, Ровене? — Бреннан повернувся до мене. У його блакитних очах змішалося стільки почуттів: біль, смуток, втома. Все-таки, як би я до нього не ставився, я не міг заперечувати факт: життя у Бреннана було складним. — Ніхто не дивується, коли таку любиш. Адже це так природно любити хорошу людину. Всім відразу зрозуміло, за що її люблять. Тільки серцю не накажеш, Ровене. Ти кохаєш не за щось, не за хороші якості, ти просто закохуєшся в людину і тобі начхати яка вона. Боляче стикатися з недоліками коханої людини, вони ранять серце, але ти продовжуєш її кохати. Не за щось, а всупереч усьому, разом із усім. І перш ніж когось судити, спробуй його взнати краще. Ти не знаєш, що на душі у Тіни, не знаєш, чому вона така, але ти її судиш. Ти судиш її за вчинки, причини яких не розумієш. А я розумію і тому продовжую кохати. Мені боляче від того, що Тіна так поводиться з нашою дочкою, але я розумію причини її поведінки. Одна з них — я. Як я можу чимось дорікати жінці, яку залишив одну з дитиною? Нехай не з власної волі, але мене не було поряд. Вона заради того, щоб вижити, щоб прогодувати нашу дочку, доки мене не випускали з міста, змушена була зійтись із чоловіком, якого ніколи не кохала, спати з ним, народити йому сина. Тіна злилася на мене, адже вона не знала, що мене тримали в Нью-Доуні під замком, як у в'язниці, вона думала, що я її покинув, тому що дочка проблемна народилася. Свою злість Тіна зганяла на Таммії. Вона звинувачувала її в тому, що я пішов. Вона звинувачувала її в тому, що їй довелося жити з нелюбом. Вона звинувачувала її в тому, що дочка створює їй проблеми своєю магією. І відколи Тіна дізналася, що нереалізовані довго не живуть, вона звинувачує Таммію в її магії. Вона сердиться на дочку за те, що та її скоро покине. Тіна сердиться, бо їй багато чим довелося пожертвувати заради Таммії. А ще вона її дуже любить. Тіні боляче її втрачати, набагато болючіше, ніж мені.