Розділ 16

Ровен, 2335

Ангус Бреннан дотримався свого слова. Він приїжджав до нас досить часто, практично кожні вихідні, іноді з Рубі, рідше з Тіною. Та все ще не надто рвалася спілкуватися з дочкою. Таммія раділа приїзду батька з сестрою як дитина, вона почувалася майже щасливою.

Стаючи старшою, Сіра теж почала радіти приїзду свого діда, адже Бреннан завжди привозив їй якісь подарунки. Мені навпаки це не подобалося. Я не хотів, щоб Сіра з ним зближалася. Після смерті Таммії Бреннан навряд чи так часто приїжджатиме і Сіра почне сумувати. Та й я просто не любив Бреннана.

Останнім часом ми з ним стали частіше лаятись і сперечатися. Кілліан і я хотіли автономії для Сентінеля, ми хотіли стати незалежними від Нью-Доуна. Ми втомилися від його тиску, жорстких правил. Ми чудово могли жити своїм розумом, нікому не приносячи проблем. Все, чого ми потребували — постачання продуктів, ліків та інших необхідних для життя речей. Ми могли б отримувати їх від Нью-Доуна на умовах співпраці, ми з Кілліаном вигадали кілька варіантів, але Нью-Доун не хотів втрачати свою «колонію».

Єдине, чого ми зуміли досягти — документи. Після довгих суперечок Нью-Доун пішов на поступки і погодився видати нам паспорти, а також дозволив оформлювати шлюби. Наша маленька, але така значна перемога, а ще чудовий подарунок Кілліану та Віллоу до народження їхніх дітей. Віллоу вирішила не розмінюватися на дрібниці і народити відразу двох — хлопчика і дівчинку. Документи почали видавати через два місяці після їхнього народження і вони стали першими дітьми, які їх отримали, а Кілліан з Віллоу — першою парою, яка офіційно одружилася. Ми всі були за них раді.

Дядько Нед з Джоаною не стали від них відставати і теж оформили свої стосунки офіційно, от тільки Джоана на відміну від Віллоу вважала за краще залишитися зі своїм прізвищем, тому їхня дочка отримала подвійне — Лінна Карт-Конноллі.

До моєї радості за друзів все ж таки домішувався й сум. Я завжди хотів того ж із Тіршею — назвати її офіційно своєю дружиною, але вона пішла надто рано. Ми навіть звичайного весілля не робили, просто були разом і все. Ми надто рано почали жити в одному будинку і тоді не замислювалися про те, щоб влаштувати весілля, а зараз мене це мучило. Тільки минулого не повернути і жалкувати сенсу немає.

Одного теплого жовтневого дня, останнього перед холодами, разом із Бреннаном і Тіною приїхала дочка Тіни Бріанна. Ніколи раніше я її не бачив і дуже здивувався її схожості з Таммією. Хоч Бріанна і була молодша за неї на цілих 10 років, але вони виглядали майже як близнюки. Дивна схожість з огляду на те, що Таммія досить сильно схожа на свого батька. Щось тут не так. Розпитувати я поки що не став, але вирішив поспостерігати за ними.

Бріанна була схожа на Таммію не тільки зовні, а й характером: така ж тиха і м'яка, трохи невпевнена в собі, якою Таммія була, коли магія не виривалася з неї нестримним потоком. Тільки ось у Бріанні не було магії, адже вона — дочка звичайних людей. Мала б нею бути.

Рано вранці наступного дня, поки всі спали, Бріанна напросилася разом із Джулз на прогулянку до лісу. Джулз пішла за грибами, а Бріанні дуже хотілося подивитись околиці. Повернулися вони через дві години, коли я сидів в альтанці і курив, попиваючи свою ранкову каву.

— Іди в дім, Брі, — Джулз вручила розгубленій дівчинці свій кошик і та поспішно зникла в будинку.

Причини розгубленості Бріанни я дізнався після того, як Джулз викурила сигарету. Вона дивилася на мене із загадковим виглядом, але не поспішала ділитися своїми думками.

— Розповідай, — не витримав я.

— Що? — посміхнувшись, Джулз загасила сигарету і зробила ковток кави з моєї чашки.

— По очах бачу, ти бажаєш мені щось розповісти.

Джулз засміялася, її потішало моє нетерпіння, але вона не стала мене довго мучити і розповіла про те, що з ними трапилося.

— Збирали ми з Брі гриби й полізли під одне старе дерево. Несподівано гілка обломилася і впала б на нас, але Брі виставила щит. Магічний щит, Ровене. Вона має магію, — Джулз широко усміхнулася.

— Вона — дочка Бреннана? — одразу зрозумів я.

— Я її так і спитала, але вона не знає. Вона вважає себе дочкою цього Джейсона. Вона завжди приховувала свою магію від матері та інших, бо бачила, як негативно ставилися всі до магії Таммії. Дівчинка думає, що магія проявляється у людях спонтанно, ось тільки вона завжди передається у спадок. Мені здається, Тіна сама не знає, що Бріанна — дочка Бреннана.

— Так, — посміхнувся я, — коли спиш одночасно з двома чоловіками, то не завжди можна зрозуміти від кого дитина. Але у випадку з магією все ж очевидно. У Бріанни вона нормальна чи нереалізована, як у Таммії?

— Нормальна, як не дивно. Так теж буває. У дітей шаманів та звичайних завжди лотерея з магією — комусь дістається нереалізована, а комусь керована.

— Але в неї вона точно керована?

— Так, я докладно розпитала Брі. Вона справді контролює свої сили, інакше б Тіна давно здогадалася.

Я посміхнувся. Який цікавий поворот подій виходить.

— Кого першого притиснемо до стіни: Тіну чи Бреннана? — веселився я.

— Давай поговоримо спочатку з Тіною. Раптом ми помилилися і Бреннан — не батько Брі?

— Думаєш, Тіна ще з якимось шаманом сплуталася? — розреготався я.

Джулз стукнула мене кулаком у плече.

— Ти надто поганої про неї думки, — в голосі Джулз чувся осуд, але в її очах виблискували такі ж веселі вогники, як і в мене.

— А як можна бути хорошої думки про жінку, яка має і чоловіка, і коханця і яка, по суті, покинула власну дочку?

— Ти не був у її шкурі, Ровене, щоб засуджувати, — веселі вогники в очах Джулз погасли, вона знову стала серйозною.

— Я й не засуджую. Мені просто Тіна не подобається, але зараз це не має значення. Ходімо поговоримо з нею.

Ми зайшли до хати. Тіна з Бріанною саме сиділи на кухні і снідали. Я взяв шматок пирога, який Джулз спекла ввечері і сів навпроти них.