Розділ 15.2

Бреннан прибув за два дні. Цього разу він приїхав без Рубі й Тіни, зате привіз якусь стару. Я дуже стривожив його листом, Бреннан виглядав наляканим. Я сказав йому, що Джулз бачила довге життя його онуки, а тут просив перевірити її магію. Звичайно, що він стривожився.

— Татусю! — тільки-но Бреннан з'явився на кухні, де ми якраз закінчували снідати, як Таммія повисла в нього на шиї. Бреннан поцілував дочку в щоку і посадив назад на стілець.

Стара, що приїхала разом із Бреннаном, підійшла до мене, з цікавістю розглядаючи мою дочку.

— Ну що, давайте дитину, я подивлюся, — стара простягла руки до Сіри, але я зробив крок назад. Вона навіть не потрудилася назвати своє ім'я, а вже хоче взяти мою дочку. Незважаючи на те, що її привіз Бреннан і він навряд чи став би наражати на небезпеку свою онучку, я не довіряв цій жінці.

— Хто ви? — я по черзі окинув поглядом як саму стару, так і Бреннана.

— Тімея Тован — одна з головних шаманок Нью-Доуна, — стара нарешті зволила назвати своє ім'я.

— Що ви збираєтесь робити з моєю дочкою?

— Те, що ви й просили — подивитися. Я бачу магію, бачу майбутнє людей. Для цього мені не треба чекати видінь, як вашій шаманці, — Тімея Тован кивнула головою у бік Джулз, яка мовчки сиділа за столом і спостерігала за нами. — Нічого поганого я вашій дочці не зроблю, юначе.

Бреннан підійшов до мене, невдоволено хмурячись. Його явно злила моя недовіра. Але мені було складно довіряти цим міським шаманам, хоч я й потребував їхньої допомоги зараз.

— Ровене, ти сам мене покликав. Тімея — хороша жінка, вона не зашкодить Сірі. Дай їй дитину.

Я передав дочку Тімеї. Вона акуратно взяла Сіру на руки, немов та була крихким скарбом, і присіла з нею на стілець. Однією рукою вона притискала Сіру до себе, а другу поклала їй на чоло. Заплющивши очі, Тімея зосередилася і кілька довгих хвилин мовчала. Ми ж сиділи, затамувавши подих, і з нетерпінням чекали, що вона скаже.

— Я не знаю, звідки у вас виникли думки, що у дитини може бути нереалізована магія, — розплющивши очі, Тімея усміхнулася і віддала мені дочку. — Все в неї гаразд. У дівчинки хороша, повноцінна магія.

— Вона мене атакувала… — Таммія розгублено подивилася на дочку. Сьогодні вона почувалася добре і не лізла до Сіри, поводилася досить усвідомлено. Напевно, атака на неї дуже вплинула. — Хіба дитина може атакувати? Адже вона ще мало що розуміє…

— Може, — сказала Тімея. — Люди із сильною магією в дитинстві часто користуються нею несвідомо, але не спонтанно. Магія у них як рефлекс — щось їх дратує чи загрожує їм, і вони її використовують.

— Так, Тімея має рацію, — підтвердив Бреннан. — Талановиті шамани освоюють магію мало не з народження, ще до того, як навчаться ходити та говорити. Справа в тому, що шаманів менше, ніж людей без магії і сама магія захищає тих, хто нею володіє, розвиваючись стрімко від народження. Але все ж таки випадки атаки немовлям — рідкісні, зазвичай вони використовують щити. Схоже, Тамміє, — Бреннан окинув свою дочку несхвальним поглядом, — ти сильно дістала дівчинку, коли вже її магія тебе атакувала. Тобі треба бути з нею обережнішою.

— Я стараюся, тату, — Таммія опустила погляд. Докір батька її засмутив. — Але я так люблю Сіру! Мені хочеться постійно її обіймати…

— Розумію, але Сірі потрібен відпочинок. Вона ще така крихітна. Її потреби мають бути понад твої. Розумієш, люба?

— Розумію, татку, — Таммія трохи усміхнулася від того, що батько назвав її любою. — Я намагатимуся. Чесно-чесно!

До невдоволення Таммії та моєї радості Бреннан зі своєю шаманкою не стали у нас затримуватися. Бреннан трохи поспілкувався з дочкою, потримав на руках Сіру, а Джулз поговорила з Тімеєю, і вони покинули нас.

Що ж, страхи Таммії та й що приховувати, мої, виявилися необґрунтованими. З Сірою все було гаразд. Ба більше — моя дівчинка мала великі сили. В неї було не просто майбутнє — в неї було велике майбутнє.