Розділ 15

Ровен, 2332

З народженням дочки моє життя стало легшим. Звичайно, вона потребувала постійної турботи та уваги, але мені приємно було проводити з нею весь час. Коли я тримав її на руках, у моїх грудях розливалося таке тепле почуття, ніби вся моя любов сконцентрувалося в цій маленькій, тендітній грудочці життя. Кожен рух маленької, її крихітні пальчики, тихе зітхання — все викликало в мені усмішку. Сіра змушувала мене забувати про біль, який рвав мою душу на частини. Вона відчувала, що мені погано і дарувала своє тепло. Така маленька, вона ще майже нічого не вміла і не розуміла, але її магія працювала як у дорослої. Джулз мені пояснила, що деякі шаманські здібності працюють самі по собі, їм не потрібно навчатися. Так що моя донечка опанувала магію ще до того, як почала ходити і говорити. Така розумничка!

Тільки от Таммія мене з кожним днем ​​турбувала все більше й більше. На додачу до проблем з магією, у неї почалися серйозні проблеми з психікою. Вона зовсім неадекватно поводилася з дитиною. Таммія могла ні з того, ні з цього підхопити Сіру на руки, стиснути надто сильно в обіймах, розбудити малечу тільки тому, що їй хотілося її зацілувати. Незважаючи на те, що вона раділа дочці, любила її — Таммія становила загрозу для неї. Сірі виповнилося лише 4 місяці, а вона вже зрозуміла, що її мати небезпечна. Якщо спочатку Сіра реагувала криком безпосередньо на неприємний контакт, то в 4 місяці почала кричати тільки-но Таммія рухалася в її бік.

Я не міг залишити дочку без уваги. Коли виникала необхідність відлучитися з дому, із Сірою завжди зоставалася Джулз. Вона дбала про Сіру так, як повинна дбати мати, чого Таммія їй дати не могла. Іноді мені здавалося, що в мене двоє дітей: Сіра і Таммія, настільки сильно остання потребувала нагляду. Тільки турбота про них викликала в мене зовсім різні почуття. Тоді як Сіра наповнювала мене теплом і щастям, Таммія мене вимотувала, я відчував себе спустошеним після спілкування з нею. На щастя, Джулз і за нею чудово наглядала. Не знаю, що б я робив без моєї сестрички!

Незабаром немовлят у нашій компанії побільшало. 10 квітня, на місяць раніше ніж очікувалось, Джоана народила дівчинку, яку назвали Лінною. Кучерява, як і Джоана, але із зеленими очима дядька Неда, вона одним своїм виглядом викликала усмішку. Я завжди з особливим трепетом ставився до зеленооких людей, адже вони нагадували мені про Тіршу. Сподіваюся, Сіра з Лінною потоваришують. Мені цього дуже хотілося б.

З кожним днем ​​магічні здібності доньки зростали. Якось я відволікся і не побачив, що Таммія знову збирається підбігти до Сіри, щоб підхопити ту, і дочка замість звичного крику її атакувала. Почувши гуркіт і крик Таммії, я прибіг у вітальню і побачив, що Таммія сидить на підлозі, завалена книгами, що висипалися на неї з книжкової шафи.

— Вона… вона… — Таммія вказувала тремтячим пальцем у бік Сіри, що спокійно лежала в дитячому візку, — у мене блискавкою вдарила!

— Ти її лякаєш, Тамміє, — суворо промовив я і подав їй руку, допомагаючи підвестися з підлоги. — Я тебе багато разів просив не хапати її різко і не будити, коли спить. Сірі не подобається така надмірна увага.

— Але… Я ж… — Таммія пригорнулася до мого плеча і гірко розплакалася. — Я ж так її люблю… Мені хочеться її обійняти, поцілувати…

Я погладив Таммію по спині, втішаючи. Я розумів її почуття, але й вона повинна зрозуміти, що з дитиною треба бути акуратною, вона — не лялька якась, а жива людина.

— Обіймати дитину треба, коли вона прокинулась і тягне до тебе ручки. Хіба тобі було б приємно, якби тебе посеред ночі будили, щоб поцілувати?

— Мабуть, ні… — відповіла Таммія крізь схлипи.

Я всадив її на диван і, накапавши в склянку трохи зілля, простяг їй. Таммія слухняно випила і незабаром заспокоїлася.

— Ровене, а у Сіри точно нормальна магія?

— Що ти маєш на увазі? — занепокоївся я.

— Хіба дитина може свідомо атакувати? Раптом у неї нереалізована магія, як і в мене?

— Навряд чи. Джулз бачила її нормальною.

— Але ж ми не перевіряли…

Сумніви Таммії передалися і мені, незважаючи на те, що я не мав причин сумніватися у видіннях Джулз. Я написав Бреннану і попросив приїхати. Нехай він подивиться свою онучку і скаже точно чи все гаразд з її магією.

Бреннан прибув за два дні. Цього разу він приїхав без Рубі й Тіни, зате привіз якусь стару. Я дуже стривожив його листом, Бреннан виглядав наляканим. Я сказав йому, що Джулз бачила довге життя його онуки, а тут просив перевірити її магію. Звичайно, що він стривожився.

— Татусю! — тільки-но Бреннан з'явився на кухні, де ми якраз закінчували снідати, як Таммія повисла в нього на шиї. Бреннан поцілував дочку в щоку і посадив назад на стілець.

Стара, що приїхала разом із Бреннаном, підійшла до мене, з цікавістю розглядаючи мою дочку.

— Ну що, давайте дитину, я подивлюся, — стара простягла руки до Сіри, але я зробив крок назад. Вона навіть не потрудилася назвати своє ім'я, а вже хоче взяти мою дочку. Незважаючи на те, що її привіз Бреннан і він навряд чи став би наражати на небезпеку свою онучку, я не довіряв цій жінці.

— Хто ви? — я по черзі окинув поглядом як саму стару, так і Бреннана.

— Тімея Тован — одна з головних шаманок Нью-Доуна, — стара нарешті зволила назвати своє ім'я.

— Що ви збираєтесь робити з моєю дочкою?

— Те, що ви й просили — подивитися. Я бачу магію, бачу майбутнє людей. Для цього мені не треба чекати видінь, як вашій шаманці, — Тімея Тован кивнула головою у бік Джулз, яка мовчки сиділа за столом і спостерігала за нами. — Нічого поганого я вашій дочці не зроблю, юначе.

Бреннан підійшов до мене, невдоволено хмурячись. Його явно злила моя недовіра. Але мені було складно довіряти цим міським шаманам, хоч я й потребував їхньої допомоги зараз.

— Ровене, ти сам мене покликав. Тімея — хороша жінка, вона не зашкодить Сірі. Дай їй дитину.

Я передав дочку Тімеї. Вона акуратно взяла Сіру на руки, немов та була крихким скарбом, і присіла з нею на стілець. Однією рукою вона притискала Сіру до себе, а другу поклала їй на чоло. Заплющивши очі, Тімея зосередилася і кілька довгих хвилин мовчала. Ми ж сиділи, затамувавши подих, і з нетерпінням чекали, що вона скаже.