Розділ 13.5

Познайомившись із онучкою, Бреннан здивував мене тим, що вони залишаються тут на кілька днів.

— Сподіваюся, у вас є де переночувати?

— У мене вільна лише одна кімната і є ще диван у вітальні. Але у Джулз будинок зараз пустує, вона спить з Таммією, щоб вона випадково Сірі не зашкодила. Можете піти туди. Щоправда, підніматися в темряві на гору по снігу — то ще задоволення, але ви самі нам обмежуєте електрику, тож нічим допомогти не можу.

Бреннан тільки пирхнув на мої претензії.

— Нам і однієї кімнати вистачить. Зостанемося тут, — порадував він мене. — Рубі, ти ж поспиш на дивані?

— Звісно, ​​тату.

Я здивовано витріщився на Бреннана. Він що зараз, зовсім не бентежачись, заявив перед дочкою, на матері якої він все ще одружений, що збирається спати в одному ліжку зі своєю колишньою подружкою? Ну дає! А Рубі навіть не здивувалася. Дивна родина.

— Ми можемо зараз побачити Таммію чи вона відпочиває? — спитав Бреннан.

— Начебто ні. Сходіть самі подивіться. Заодно покладіть Сіру в ліжечко. Їй вже час спати. А ми поки що з Джулз вечерею займемося. Чи ви не голодні?

— Голодні. Я там продуктів привіз. Візьми в машині, — Бреннан кинув мені ключі. — Там два великі пакети у багажнику.

Що ж, хоча б не з порожніми руками приїхав. Вперше таке. Втім, якщо Бреннан зібрався пожити тут кілька днів, то зрозуміло, що він вважав за краще взяти із собою звичну їжу, а не купувати продукти сумнівної якості у нас в супермаркеті. Свіже нам рідко доставляли, тільки в маленьких крамничках, якими володіли місцеві жителі, можна було купити щось свіже, але вони мали обмежений асортимент продуктів, найчастіше випічку або консервацію.

Коли я повернувся до будинку з пакетами, Рубі вже прийшла на кухню і допомагала Джулз. Бреннан з Тіною досі сиділи біля Таммії.

— Не чекав, що ти приїдеш відвідати Таммію, — зізнатися, я був здивований, що Бреннан узяв із собою свою «нормальну» дочку. — Батько наполіг?

— Навпаки, — Рубі усміхнулася. — Тато не хотів, щоб я їхала. А я дуже хотіла побачити Таммію і маленьку. Я лише раз бачила Таммію, коли вона приїжджала до Нью-Доуна разом із Джулз. Мені так хочеться краще її взнати. Вона ж моя сестра.

Я хмикнув. Тіна уникає дочки, боячись її любити, щоб потім не було боляче, коли та помре, а Рубі тягнеться до Таммії попри все.

— Рубі, ти ж знаєш, що Таммія довго не проживе? — можливо, дівчинка просто не в курсі про стан Таммії.

— Звісно, ​​знаю. Тому й хочу з нею потоваришувати. Поки є час.

Ну просто цілковита протилежність Тіні! Це ж треба!

— А Тіна з цієї причини уникає Таммію.

— Тіна дивна. Не знаю, що тато у ній знайшов.

— Тебе не бентежить, що вони разом приїхали? — запитав я те, що так наполегливо крутилося на язиці.

— Не бентежить. Я знаю, що тата змусили одружитися з мамою. Він її ніколи не кохав. Для мене це не є секретом.

— І тобі нормально так жити, Рубі? — я здивувався, з яким спокоєм Рубі говорила про союз своїх батьків.

— Цілком. А що не так? Вони майже не сваряться. Живуть собі як друзі. Обоє мене люблять. А їхнє особисте життя — не моя справа. Тата, звичайно, трохи бентежить, що я все розумію про їхні стосунки з Тіною, тому й не хотів, щоб я їхала, але він не робить із цього таємниці.

Так, безперечно дивна сімейка.

— А в них із Тіною що й досі якісь стосунки? — я продовжував дивуватися.

— А Таммія хіба не розповідала?

— Я в неї не питав про батьків.

— Наскільки я розумію, вони все ще кохають одне одного, незважаючи на наявність партнерів в обох і всі наявні в них розбіжності. Тільки вони не можуть бути разом. Тіна не може втекти від свого придуркуватого чоловіка, а тата ніхто з міста не відпустить. От і їздить до неї постійно.

— Нас обговорюєте? — голос Бреннана пролунав так несподівано, що Рубі, яка стояла спиною до дверей, здригнулася.

— Ой, тату, ти вже прийшов? А я допомагаю Джулз вечерю готувати.

— Може, і я чимось допоможу? — Тіна теж запропонувала Джулз свою допомогу.

Джулз була тільки «за». Я ж дістав пляшку з віскі і налив нам з Бреннаном по склянці, щоб трохи розслабитися, поки жінки готували вечерю.