Розділ 13.4

— Ой, яка вона крихітна! — дівчина підбігла до мене й завмерла, захоплено розглядаючи Сіру. — Сіра, так? Яке незвичайне ім'я! А я Рубі. А можна мені її потримати?

Я обережно передав Сіру Рубі і вона присіла з нею на стілець і почала їй щось тихо розповідати. Я повернувся до Бреннана і Тіни.

— Не чекав на вас так скоро. Вас, Тіно, я взагалі не чекав, — я не приховував, що здивований візитом матері Таммії. Добре, хоч без свого чоловіка приїхала. Я хоч і бачив його всього раз, втім, як і саму Тіну, але він мені добре запам'ятався своєю неприязню до Таммії. А тепер, коли я знав, що пізніше він схиляв Таммію до сексу, я його просто ненавидів і додому точно не пустив би.

— Тіна й не збиралася приїжджати, — відповів за неї Бреннан. — Це я по неї заїхав.

— А сенс? — Тіна, склавши руки на грудях, притулилася до стіни. Виглядала вона незадоволеною. — Син Таммії народився мертвим, а дочка прожила лише 2 роки. Де гарантія, що і ця моя онука довго проживе? Не хочу прив'язуватись.

— Тіно, як ти можеш?! — Бреннан закричав на неї. — Не можна так говорити!

— Я кажу правду.

Я раніше думав, що Бреннан не найприємніша людина, але Тіна його безперечно переплюнула. Зрозуміло, чому Таммія не прагне спілкуватися з нею.

— Ви тому відмовилися від дочки? — я зазирнув до її холодних блакитних очей. — Тому не давали їй любові? Тому що вона помре молодою? Щоб не прив'язуватись? Щоб вам не так боляче було?

— Так. І тому, що вона шкодила іншим моїм дітям.

— Вона також ваша дочка, Тіно. І їй теж потрібна любов.

— Ну, так люби її, вперед, я не забороняю.

— Не можу. Моє серце належить дівчині, яка померла. Навряд чи ви її пам'ятаєте, але ми тоді приїжджали разом. Таммії тоді було років 13.

— Я пам'ятаю. Я добре пам'ятаю напади Таммії та все, що з ними пов'язано.

— І я знав, що моя кохана помре рано, але я не відмовився від свого кохання. Я не став кохати менше. Я не припинив її кохати. Так, боляче, але вона була щаслива зі мною, хай і недовго, а ви перетворили життя своєї дочки на пекло.

— Я не знаю, як її любити… — Тіна тяжко зітхнула.

— Навіть Ангус її любить, хоч теж тримає дистанцію, — я дивився на Тіну докірливо.

— Ангус не жив з нею роками! Не страждав від її магії. Приїжджав зрідка і все. Йому простіше любити.

— Я б може приїжджав частіше, якби не твій чоловік, Тіно! — Бреннан підвищив голос. — Ти чудово знаєш, як він до мене ставиться.

— А не треба було залишати мене одну з немовлям на руках! Що мені лишалося робити? Я навіть не могла працювати! Якби не Джейсон, ми б з Таммією померли з голоду. У мене не було іншого виходу, як знайти собі чоловіка.

— А двох дітей йому обов'язково було народжувати?

— Так і в тебе дочка від іншої! — Тіна невдоволено зиркнула у бік наляканої Рубі.

— Мене змусили!

— Я теж не з доброї волі так вчинила!

Від їхніх криків Сіра розплакалася. Я забрав її у Рубі і підійшов до Бреннана з Тіною. Мені набридло слухати їхню сварку.

— Ану обидва замовкли! — гаркнув я на них. — Хочете лаятись — геть із дому. А при дитині не кричати. Ви приїхали на онучку подивитись — ось, дивіться, — я простягнув їм Сіру і Тіна неохоче її взяла, одразу почавши гойдати. Сіра миттєво заспокоїлася. — А щодо прив'язаностей — можете сміливо прив'язуватися до Сіри. Джулз — шаманка, вона побачила в неї довге життя. Ця внучка вас переживе, Тіно, можете не сумніватися.

Тіна нічого не відповіла, тільки уважно дивилася на Сіру, легенько похитуючи її на руках. Її губи здригнулися в ледь помітній усмішці, а коли Бреннан поклав їй руку на плече, вона усміхнулася по-справжньому, наче й не кричала хвилину тому як істеричка. Дивна вона жінка, та й Бреннан не набагато кращий. Навіть не віриться, що у них могла народитися така тиха і невпевнена в собі дочка. Таммія характером точно не в батьків пішла.