Розділ 10.5

Зранку я прокинулася якомога раніше, щоб був час спокійно зібратися. У мене було два купальники: один більш закритий і зручний, який я одягала, коли планувала активно плавати, а інший — досить відкритий, у ньому було добре засмагати та привертати увагу хлопців. Звісно, ​​мені подобався відкритий, а моїй другій душі — закритий. І, звичайно, для відпочинку з Деном я обрала відкритий, незважаючи на бурхливі протести другої душі. Мені хотілося його подражнити, поспостерігати за його реакцією. Знаю, дивно, враховуючи, що я сказала йому, що не хочу поки що стосунків, але я вже сама сумнівалася в цьому. Може, й хочу.

Денис постійно кидав на мене дуже багатозначні погляди, бентежачи другу душу, і тішачи моє самолюбство. Стільки років минуло, а я все ще йому подобаюся. Як мило!

Ми провели на пляжі лише кілька годин — довше не дозволила спека. Денис провів мене до будинку і вже збирався йти, але мені не хотілося його відпускати.

— Може, піднімешся до мене, Дене? — запропонувала я, намагаючись ігнорувати обурення другої душі. — Я приготую щось, пообідаємо разом. У мене прохолодно. Чого тобі по спеці додому тягтися?

— Від такої пропозиції важко відмовитись, — Ден широко усміхнувся.

Я не збиралася вражати Дениса кулінарними шедеврами, після пляжу не хотілося особливо напружуватися, тому просто відварила молодої картоплі і нарізала салат з помідорів з огірками. Заглянувши в холодильник, я, трохи подумавши, дістала пляшку червоного вина, яку поставила вранці охолоджуватися про всяк випадок.

— Я тут подумала, — губи самі розтягнулися в хитрій посмішці, — що ми з тобою жодного разу не пили нічого міцнішого за каву. Що скажеш? Чи ти не п'єш?

— Чому ж? — Ден відповів мені такою ж посмішкою. — П'ю іноді. Наливай.

Пляшка вина спорожніла надто швидко, залишивши по собі грайливий настрій. Я розуміла, що не хочу відпускати Дена, не хочу з ним просто дружити. Нехай все не вчасно, нехай мені не до цього, але мені так хотілося…

Ось тільки Денис не забув про мої слова і, незважаючи на промовисті погляди, що ковзали по моєму тілу, не робив жодних спроб зблизитися. Як же це дратувало! А ще віддавало чимось невиразно знайомим. Довелося брати ініціативу до своїх рук.

— Хочеш, покажу свої картини? Адже ти ще не бачив наживо те, що я малювала, тільки на фото.

Картини висіли в моїй кімнаті і я, звичайно ж, не збиралася тягнути їх на кухню. Не те, щоб я хотіла показати Дену свою творчість, я просто шукала привід запросити його до своєї спальні.

«Ти що витворяєш?! — істерила друга душа. — Ти ж сказала, що не плануєш із ним жодних стосунків зараз!»

Але я проігнорувала її обурення. Її сором'язливість мене страшенно дратувала.

— Хочу, — погодився Ден.

Я притягла його до себе в спальню і почала розповідати про кожну картину, що висіла на стіні. Денис слухав із непідробним інтересом, йому явно подобалася моя творчість. Сашко ніколи не виявляв особливого захоплення моїми роботами, його цікавила лише музика.

— Ти дуже красиво малюєш, Майє, — похвалив мене Ден, коли я закінчила міні-екскурсію.

— Хочеш, намалюю твій портрет? — запропонувала я.

— Можливо, але точно не зараз.

— А що ти хочеш зараз? — спитала я грайливо, сподіваючись, що Ден зрозуміє мої натяки.

Ден зрозумів. Ось тільки не зовсім правильно.

— Не грайся зі мною, Майє, — він вмить став серйозним.

— А я хіба граюсь? — мені навіть стало прикро від його слів.

— Позавчора ти сказала мені, що зараз не хочеш стосунків, а тепер відверто зі мною фліртуєш. Я не знаю, наскільки ти змінилася за 10 років, але мені не хочеться вірити, що з серйозної, розумної дівчини ти перетворилася на легковажну. Ти мені все ще подобаєшся, Майє, але я не хлопець на одну ніч.

Трясця, яку ж я дурість вчинила через свої сумніви! Не треба було говорити Денису, що хочу поки що тільки дружити, якщо не була впевнена в тому, що зможу з ним тільки дружити. Ну і дурепа ж я! Тепер він думає, що я повія якась: не встигла розійтися з одним — стрибає на іншого. Потрібно терміново виправляти становище, доки Денис не образився.

— Ти мене неправильно зрозумів, Дене… — я опустила очі, мені було соромно дивитися на нього.

— То поясни мені, Майє, щоб я зрозумів правильно.

— Розумієш, — я опустилася на диван і поплескала поруч, запрошуючи його присісти, — ти з'явився так раптово і так недоречно… Я тільки розійшлася з хлопцем і дізналася про проблеми зі здоров'ям у бабусі… Здоровий глузд мені шепотів не починати нових стосунків, бо не до них зараз, але… Але ж ми не завжди прислухаємося до здорового глузду, так?

Я повернулася до Дениса, винувато усміхаючись, боячись, що він мене не зрозуміє і відштовхне. Але Денис дивився на мене із теплом.

— Тобто ти хочеш забрати свої слова назад? Ті, в яких ти казала, що не хочеш стосунків?

— Так, — кивнула я, знову опускаючи погляд додолу.

Друга душа так нервувала всередині мене, що її хвилювання разом зі зніяковілістю передалося і мені, я розгубила всю свою впевненість. Я просто сиділа і чекала, що вирішить Денис.

Він легенько торкнувся рукою мого підборіддя і повернув обличчям до себе, змушуючи подивитися собі у вічі. Не блакитні, як у хлопця з мого сну, а лише сіро-блакитні, такі ж, як і в мене.

— Значить, я тобі подобаюся? — Ден усміхнувся.

— Так, — не витримавши його погляду, я заплющила очі.

Рука Дена ковзнула з мого підборіддя до шиї, притягуючи ближче до себе, і його губи накрили мої. Тільки не так легко і безневинно, як у той перший раз 10 років тому, Денис цілував мене по-справжньому, жадібно, ніби всі ці 10 років чекав на мої губи. Моє тіло тремтіло від його поцілунків, дотиків і, незважаючи на відчайдушні протести другої душі, ми злилися воєдино в пориві нестримної пристрасті.