Розділ 10.2

Коли після сніданку я сказала Сашку, що хочу з ним розійтися, він навіть не засмутився. Допоміг мені зібрати речі і навіть побажав щастя.

— Ми не підходимо одне одному, Майє, — сказав він мені на прощання. — Сподіваюся, ти знайдеш того, з ким будеш щаслива.

— Дякую. Сподіваюся, ти також.

Ми розійшлися без криків та скандалів, але друзями не залишилися. Ми викреслили одне одного зі свого життя. Я не була потрібна Сашку, а він… Він був усього лиш моєю помилкою. Я прийняла за кохання те, що ним не було.

Батьки, звісно, ​​здивувалися моєму раптовому поверненню. Мама почала бурчати на тему «а я ж тобі говорила!», але тато швидко її обірвав.

— Віто, залиш її. Не до цього зараз, — сказав він мамі.

Я одразу ж насторожилася. Невже сталося щось серйозне?

— У чому річ, тату?

— Бабуся останній тиждень погано почувається. Ти б сходила до неї, Майє.

— Тобто погано? — серце впало в п'яти. Що не так з моєю дорогою бабусенькою? Я не переживу, якщо з нею щось станеться. Адже вона ще не дуже стара. — Я ж позавчора з нею телефоном розмовляла. Вона мені нічого не казала.

— Бабуся не хотіла тебе засмучувати, — тато опустив погляд. — Вона й від нас ховала. Здається, вона давно хворіє, але вперто вдає, що все добре, щоб ми не турбувалися.

Усередині мене все затремтіло. Ні, тільки не бабуся! Вона ж моє все!

— Тоді я просто зараз до неї піду.

Кинувши сумки з речами, я вибігла з дому з одним телефоном та гаманцем у руках. Бабуся жила неподалік, всього 15 хвилин пішки йти, але я подолала цю відстань хвилин за 10. Мені потрібно було її побачити та переконатися, що з нею все гаразд.

— Бабусю, як ти? — я з порога кинулася обіймати рідну людинку.

— Тобі тато вже розповів? — бабуся міцно притиснула мене до себе. — Та не слухай ти його, зі мною все добре. Трохи… це саме… як же?.. А, застудилася, але тепер усе гаразд. Я тому, коли йшла додому з ба… ма… а… магазину, заблукала трохи, бо температура була.

— Тобто заблукала?

— Та забудь, Аліночко, я ж говорю, що все зі мною… добре…

— Бабусю, я Майя.

— А, так, звичайно ж, ти — Майя. Язик просто плутається іноді.

Я вже не вперше помічала, що бабуся під час розмови забуває слова, їй складно говорити швидко, а ще вона почала плутати мене з сестрою, хоча зовні ми з Алінкою дуже відрізнялися. Тепер вона почала губитися на вулиці. Погана справа. Зовсім погана.

— Ходімо на кухню, люба, поп'ємо чаю з цукерками і ти розкажеш, як ти живеш і що новенького.

Відклавши переживання про бабусине здоров'я на потім, я сіла з нею пити чай. Мені не дуже хотілося її засмучувати, але я розповіла про своє розставання із Сашком.

— Правильно ти зробила, Майєчко. Цей Сашко тобі не пара. Ти на Дениску подивися, він такий… цей… як його… хороший хлопчик. Ви ж у дитинстві так дружили.

— Ба, Денис же закордоном живе. А я не хочу нікуди їхати.

— Який закордон? Не вигадуй. Він зараз тут, у своєї бабусі. Вона в гості кликала на… на вечерю. Давай завтра разом сходимо?

Невже Денис справді повернувся? Чи бабуся все вигадала? Я з ним рідко спілкувалася, так, обмінювалися привітаннями на свята і зрідка перекидалися кількома словами у соцмережах. Востаннє він мені писав 2 місяці тому, але нічого не говорив про свій приїзд.

— Давай сходимо, якщо хочеш, — навіть якщо Денис не приїхав, я все одно була не проти відвідати його бабусю. Вона в нього хороша.

— Тоді приходь завтра о 6-й і ми… ми підемо.

— Може, треба зателефонувати бабусі Раї та повідомити, що ми завтра прийдемо?

— А? Так… звісно, ​​Майє. Потрібно зателефонувати.

— Тоді подзвони їй зараз.

Бабуся встала і попрямувала до передпокою, де стояв домашній телефон. Мобільним вона користуватися не любила. У передпокої вона зупинилася і розгублено подивилася на мене.

— А навіщо я пішла сюди?

— Подзвонити бабусі Раї.

— А навіщо мені їй дзвонити?

— Ми ж завтра зібралися до неї в гості. Ти що забула?

— А! Точно. Вилетіло з голови.

Стан бабусі мене турбував все сильніше. У неї явно проглядалися симптоми хвороби Альцгеймера. Переконавшись, що вона набрала номер бабусі Раї і домовляється з нею про завтрашню вечерю, я пішла у вітальню поговорити з дідом. Потрібно, щоб він показав бабусю лікарям.