Розділ 9.4

Кілька днів я обмірковував пропозицію Джулз. Мені справді хотілося дитину, але загибель Тірші змусила мене забути про цю мрію. Я не хотів ні чужої дитини брати на виховання, ні розпочинати стосунки з новою дівчиною. Покохати іншу я не зможу. Таммія була єдиним хорошим варіантом на роль матері для моєї дитини. Мені не треба її кохати. Мені не потрібно створювати із нею сім'ю. Вона скоро помре, залишивши мені дитину. Чому ні? Можливо, дитина принесе мені хоч якусь втіху.

Але спочатку мені потрібно поговорити із самою Таммією. Після вечері вона, як завжди, збиралася помити посуд, Таммії подобалося займатися домашніми справами — вони її заспокоювали — але я посадив її за стіл і дістав пляшку вина.

— Вип'єш зі мною? — я тепло їй усміхнувся, від чого Таммія вмить зніяковіла.

— Давай, — кивнула вона, ховаючи погляд.

Я розлив вино в келихи. Таммія зробила один ковток і відставила келих убік. Вона не любила багато пити, незважаючи на те, що до зустрічі зі мною працювала завжди у барах.

— Я знаю, що ти сумуєш за своєю дочкою. А ненароджені діти? Чи згадуєш ти про них? — я вирішив почати розмову про дітей здалеку.

Таммія зробила ще ковток вина і лише тоді відповіла.

— Так, — голос її здригнувся, а по щоках скотилися дві сльозинки. — Я кожній дитині вибирала ім'я, неважливо, що двох я навіть не виносила, а третій син народився мертвим.

— Як їх звали? Хто були їхні батьки, крім твого вітчима та Лінча?

— Для дочки від Джейсона я вибрала ім'я Джейсі. Але у мене стався викидень на 4 місяці. Ще в мене був син від Баррі Акселя, якому я дала ім'я Боббі, але з ним я ще менше проходила — всього 2 місяці. Син, який народився мертвим, був від одного немолодого чоловіка, Тімоті, який прихистив мене у своєму домі. Він був добрим, але сильно до мене чіплявся. Того сина назвала Тімом.

Я грубо вилаявся. Таммія була вагітна від виродка Акселя? Я в один ковток осушив келих вина і налив собі ще.

— Значить, Аксель… — у мене просто не було слів, щоби описати свої емоції.

— Так, він мене постійно мучив.

— Але чому ти називала дітей іменами, схожими на імена їхніх батьків, якщо вони були тобі неприємні? А Стіна? Чому обрала таке ім'я?

— Стіна — це майже як Тіна, моя мама. Я сподівалася, що вона буде добра до онуки. Але вона майже з нею не спілкувалася. А інші… Не знаю… Може, мені хотілося пам'ятати, чиї вони діти, — зітхнувши, Таммія взяла келих і неквапом випила майже половину.

— Ти все ще хочеш дитину, Тамміє? — настав час для найважливішого питання.

— Так, звичайно, — Таммія підняла на мене повні сліз очі. Я не думав, що розмова про дітей викликає у неї такі сильні емоції. Але коли вона продовжила, я зрозумів, чому Таммія так засмутилася. — Я знаю, що жити мені лишилося недовго. Розумію, що безглуздо народжувати знову, адже дитина залишиться нікому не потрібною сиротою. Мама точно не захоче дбати про онука, у неї інші діти є, а тато взяв би до себе тільки, якщо у моєї дитини будуть хороші магічні здібності. Але я все одно хочу. Діти — це щастя. Мені й з Брі няньчитися подобалося, поки мене з дому не вигнали, — побачивши запитання у моєму погляді, Таммія пояснила: — Бріанна — моя наймолодша сестра. Таке миле маля, вона зовсім не схожа на Джейсона, більше на мене. А ось з братом Кайлом я поратися не любила — він страшенно капосний, постійно мене провокував на викид сил, а потім мамі з вітчимом біг скаржитися. Мені постійно влітало за нього.

— Знаєш, Тамміє, я теж хочу дітей. Завжди хотів, але Тірша була проти. Вона боялася народжувати дітей у нашому жорстокому світі, не хотіла їм важкої долі. А я все одно хочу. Тільки стосунків не хочу, як ти розумієш. Не можу і не хочу нікого іншого кохати, крім Тірші. Джулз мені нещодавно подала ідею. Адже ти знаєш, що вона може бачити майбутнє. Вона сказала, що зі мною в тебе може народитися здорова дитина з гарними магічними здібностями. Може, спробуємо, Тамміє? Про дитину я подбаю, можеш не сумніватися.

Сльози ще текли по щоках Таммії, але в очах уже з'явилося світло і губи здригнулися в усмішці.

— Ти справді хочеш від мене дитину, Ровене? — Таммія дивилася з надією, вона вочевидь не вірила в те, що чує.

— Я просто хочу дитину, Тамміє, — я потягнувся через стіл і витер з її щік сльози. — І ти найкраще підходиш для цього. Я знаю, що цікавий тобі, але ти знаєш: у моєму серці є місце тільки для Тірші.

— Я розумію, — кивнула Таммія. — Мені не важлива причина, важливий сам факт. Я згодна.

Ту ніч я провів у спальні Таммії. У свою я її ніколи не пускав. Моє ліжко належало лише одній дівчині — Тірші. Вранці, навіть не поснідавши, я вийшов із дому. Мені треба було провітрити голову, остудити свої думки. Ноги самі привели мене до улюбленого місця: печери, де я вперше поцілував Тіршу і освідчився їй у коханні. Я не заходив усередину, просто притулився до скелі і закурив.

Я відчував, що зраджую Тіршу цією дитиною, але ще відчував, що дочка — а Джулз сказала, що бачила дівчинку — мене врятує. Вона стане тим самим промінцем світла в темряві, яке не дозволить моєму життю зруйнуватися, яке зігріє його своїм теплом. І де б Тірша зараз не була, вона буде рада, що зі мною все гаразд.

____________________________________________________________________________________

Любі читачі!

Залишайте коментарі, заходьте до мого телеграм-каналу "На крилах фантазії" (https://t.me/annapotii_books), щоб подивитися ілюстрації до цього розділу, а також інших. 

Гарного вам дня!