Розділ 9.2

До того часу, як Джоана привезла назад Таммію разом із продуктами, до мене зайшов випити дядько Нед. Джулз як завжди побурчала для виду, але не пішла. Вона не любила залишати Таммію без нагляду, коли ми з дядьком Недом випивали. Таммія чомусь побоювалася його, хоча дядько Нед ніколи її не кривдив. Напевно, її просто лякав його зовнішній вигляд: високий, бородатий, з вічно розпатланим волоссям дядько Нед виглядав жахливо навіть, коли усміхався і веселився. Ми знали, що він добряк, а от Таммія ніяк не могла до нього звикнути. Поруч із ним у неї часто траплялися напади неконтрольованої магії.

Незважаючи на те, що ми з дядьком Недом випивали, Джоана вирішила залишитися з нами на вечерю. Я помітив, що після смерті Тірші вона стала ставитися до нього поблажливіше і все чекав, коли вони нарешті зійдуться. Хоч хтось має бути щасливим у цьому дурному світі! Я втратив кохану, у Джулз із Джедом все складно, а Таммія і зовсім скоро помре. Тільки дядько Нед із Джоаною і залишалися з нашої своєрідної «сім'ї». Друзів я не брав до уваги, у них особисте життя складалося непогано, а ось наша маленька сім'я, створена не кровними узами, а сердечними, щастям у особистому житті похвалитися не могла.

Після вечері дядько Нед, уже помітно сп'янілий, почав як завжди фліртувати з Джоаною. Вона відхиляла його знаки уваги, але більше жартома. Ми всі спокійно реагували на їхні загравання, а от Таммія починала нервувати. Вона не завжди могла зрозуміти, коли люди просто грають одне з одним і сприймала все буквально. А буквально дії дядька Неда виглядали як домагання, що лякало Таммію. Я вже збирався запропонувати їй залишити брудний посуд і піти до своєї кімнати, але запізнився. Магія Таммії вирвалася назовні і атакувала дядька Неда з такою силою, що той звалився разом із стільцем на підлогу. Брудно вилаявшись, він підвівся з підлоги і подивився на мене з невдоволенням, ніби я був винен у нападі Таммії.

— Та що таке з цим дівчиськом? Хіба я її чіпаю? — дядько Нед налив собі ще віскі в склянку і в один ковток осушив її.

— Таммія мене захищає, — посміхнулася Джоана. Її завжди забавляли атаки Таммії на дядька Неда. — Адже у нас однакові здібності, її магія тягнеться до моєї. Тамміє, люба, заспокойся. Все гаразд.

— Ні! — закричала Таммія. — Дядько Нед поганий! Він тебе кривдить!

Вона знову кинула в дядька Неда розряд електрики, але він спритно ухилився. А ось пляшці з віскі пощастило менше — вона розбилася вщент, розкидавши по столу уламки, які подряпали нам руки. Побачивши, що в мене тече кров, Таммія злякалася ще сильніше, її магія знову вирвалася назовні, атакуючи все навкруги. Джулз спробувала схопити її ззаду, щоб обійняти і заспокоїти, але з жахом відсмикнула руки — Таммія вся іскрилася, вона перетворилася на якусь кульову блискавку, готову будь-якої миті вибухнути.

— Тамміє, тихіше! — я підвівся і повільно підійшов до неї. — Все добре. Ніхто нікого не ображає. Дядько Нед з Джоаною завжди так спілкуються. Джоана не сердиться на нього. Вони так жартують. Ми ж тобі сто разів казали.

— Ні, він поганий! — продовжувала кричати Таммія.

Я не знав, що робити. Вона не хотіла заспокоюватися, ми навіть не могли напоїти її тим зіллям, що привезла з Нью-Доуна Джулз.

— Ровене, відійди! — Джоана говорила тихо, але впевнено. Вона була єдина, хто зберігав спокій, можливо, тому що сама мала сили. — Джулз, ти теж.

Ми відійшли від Таммії і Джоана в ту ж мить вдарила бідолаху своєю електрикою. Я думав, що зараз все до біса вибухне, але від удару Таммія знепритомніла і впала на підлогу, переставши, нарешті, іскритися. Джоана підбігла до неї і, опустившись на поряд, поклала голову Таммії до себе на коліна.

— Пробач мені, сонечко, але так було потрібно, — вона прибрала з чола Таммії вологі від поту пасма і ласкаво провела рукою по її голові. — Ти б усе тут рознесла і всіх покалічила. Ровене, — Джоана підвела на мене очі, — віднеси Таммію в ліжко. А ти, Джулз, налий їй зілля в склянку. Треба буде напоїти її, як отямиться. І Бреннану листа напиши. Я віднесу на пошту дорогою додому. Потрібно повідомити його. Раніше такого не було.

— З нею точно все буде гаразд? — на очах Джулз виступили сльози. Вона завжди більше за інших жаліла Таммію. — Ти не сильно її вдарила?

— Не сильніше, ніж вона Неда. Скоро очухається, не хвилюйся, Джулз.

Таммія дійсно прийшла до тями за 15 хвилин, але виглядала сильно дезорієнтованою. Вона слухняно випила зілля і незабаром заснула. Джулз відразу ж сіла писати листа Бреннану, а я дивився на неї і думав: невже Джулз справді вважає гарною ідеєю заводити дитину з цією божевільною? Таммія ж може випадково травмувати навіть власне дитя.